Мені боляче дивитися, як з нашої країни за безцінь вивозять за кордон деревину, з якої роблять дорогі меблі та продають її там. Я можу навчати людей різьблення по дереву, ділитися своїм досвідом і може хтось із них, в Україні, відкриє виробництво дорогих меблів ручної роботи". Саме з цих слів почалося моє знайомство з Геною Мацаєм, людиною, яка зі звичайної дошки створює справжній витвір мистецтва. Цією фразою він одразу ж і пояснив, чому хоче стати волонтером. Ми раді, що ця людина стала волонтером "Volunteer Сommunity" і бере участь у нашому проєкті "Творчий переполох.

Для мене волонтерство - це віддавати частинку себе, не просячи нічого натомість. Хтось може сказати, що так я розпилююся в інших людях і скоро вичерпаюся. Але вони не мають рації. Так я примножую радість, якою ділюся. Тому що зернятко любові, посаджене в нужденному серці, має властивість проростати і давати плоди.

Що таке волонтерство і хто такі волонтери? Мені здається, що одного поняття, в даному випадку, недостатньо. У моєму розумінні, волонтер - це людина з чистою совістю, доброволець із багатою душею. Не кожен зможе знайти шматочок дорогоцінного часу, вільного від навчання і роботи, щоб присвятити його світу, своїй країні, оточуючим людям. У когось вільного часу достатньо, але він боїться собі в цьому зізнатися, хтось навмисно зариває "таланти" в землю, хтось вважає, що волонтерство для людей, яким нема чим зайнятися... Найстрашніше, що, потрапляючи у скрутну життєву ситуацію, такі люди, здебільшого, користуються саме волонтерською допомогою, допомогою людей, яким не байдуже...

Я думаю, що кожен волонтер найкращий у цій справі немає переможців, є тільки ті, хто бере участь! Волонтерство допомагає нам зрозуміти, що ми в цьому світі не одні! Ця праця позбавляє нас егоїзму, розкриває наше серце для любові і наповнює його душевною добротою і співчуттям. Завдяки волонтерській справі ми самі стаємо кращими. І тоді ми можемо допомагати тому, хто нас потребує, бути з ними поруч, коли це необхідно, роблячи їхнє життя кращим. Волонтерський рух об'єднує людей для спільного блага зробити світ щасливішим. Волонтери - це ті люди, які мають велику любов до людей і величезне бажання їм допомагати, внести позитив у життя, подарувати посмішки і надію на краще майбутнє! І головне зрозуміти, що ми всі на рівних і всі єдині в цьому світі! Що тільки любов і доброта зроблять наш світ щасливішим !!!

Ольга Нікітіна. Мені 24 роки, 3 з яких я жила в Ізраїлі. У Волонтерському Центрі від дня його заснування, бо відвідую регулярно Громадський Центр "Тхія" і просто не могла пройти повз нову ініціативу, яка корисна для нашої громади. Для мене волонтерство - це насамперед приємна можливість допомогти ближньому, і, бажано, тим, що вмію робити сама. Я стала співавторкою та волонтеркою проєкту "Добрий Гість" і з великим задоволенням готую за рецептами наших предків, роблячи тим самим добро членам моєї громади в теперішньому. Кажуть, що виходить дуже смачно. І я думаю це тому, що роблю я це з любов'ю.

Волонтерство - це моє покликання, поклик душі та усвідомлений шлях, який можна назвати стилем життя. У нашому суспільстві завжди бракує людяності, коли починаєш дивитися навколо... Я долучилася до команди волонтерів саме за внутрішнім спонуканням, тут поєдналися моя любов до дітей та рукоділля. Для мене в'язання мініатюрного одягу - це справжнє задоволення. Проєкт "Клубок добра" у мережі Volunteer Community став відправною точкою мого волонтерського шляху в цій команді. Потім Тетяна Куц, яка очолювала цей проєкт, запропонувала мені стати координатором проєкту. Без роздумів я погодилася, бо якщо досвідчена людина побачила в мені потенціал, значить, я зможу впоратися з усіма завданнями. Так почалася нова глава мого волонтерства. Керувати волонтерами - це величезна відповідальність, яка вимагає безліч навичок. Але завдяки команді фей-волонтерів я легко адаптувалася. Я відчуваю, що знаходжусь на своєму шляху, і, незважаючи на всі стереотипи, зараз усі люди усвідомлюють, наскільки важливим є волонтерство.

Мене звати Анатолій. Я закінчив Київський Національний Аграрний Університет за спеціальністю зооінженер. З 2015 року я займаюся дрібним побутовим ремонтом у проєкті "Домашній Майстер", допомагаю лагодити меблі, ремонтувати деякі домашні прилади. Волонтерство для мене - це можливість допомогти нужденним і реалізувати себе та свої навички.

Привіт, мене звати Олеся - я волонтерка DVC. Найбільше мені подобається брати участь у заходах, де ми допомагаємо тваринам - раніше ми з батьками часто навідувалися до притулків, привозили корм, ліки та різну смакоту для тварин. Зараз я це роблю ще й зі своїми друзями-волонтерами. Ми їздимо до притулків за місто, де багато тварин-переселенців, і допомагаємо там із вигулом і прибиранням. Також я часто відповідаю за те, щоб зняти гарну історію або зробити фото з наших волонтерських заходів. Дуже класно мати можливість зловити щирі емоції на камеру.

Я народилася в єврейській родині 11 листопада 1947 року. Закінчила Запорізький медичний інститут за спеціальністю фармакологія. У 2008 році потрапила в Хесед і з того моменту стала волонтеркою. Я - акторка волонтерської театральної студії "Шпиль", співачка хору "Золоті голоси", беру активну участь у проєкті "Допомога вдома" і є волонтеркою програми "Відкритий дім". Мій девіз: "Дарувати тепло людям"! Друзі, пам'ятайте, що так важливо віддавати своє тепло і допомогу нужденним людям!

У Миколаївському Волонтерському Центрі близько 300 волонтерів і кожен з них намагається бути корисним суспільству загалом і окремим людям зокрема. Натан Фрідман - один з тих рідкісних волонтерів, який встигає бути скрізь. Попри свою щоденну завантаженість, він знаходить час, щоб допомагати. На його рахунку сотні добрих справ, про які він вважає за краще замовчувати, тому що дотримується висловлювання "Якщо ти за добро подяку чекаєш - Ти не даруєш добро, ти його продаєш". Натан бере активну участь у житті волонтерського центру. Кожна благодійна акція не обходиться без його участі. Це і збір солодощів до кожного єврейського свята для самотніх літніх людей, збір дитячих іграшок і предметів першої необхідності в Будинок Малятка, збір канцтоварів до школи для дітей групи ризику єврейської громади, а також збір предметів особистої гігієни в геріатричний пансіонат! Якщо кожен робитиме добро в межах своїх можливостей, можливості добра стануть безмежними.

Мене звати Микола, і я займаюся волонтерською діяльністю вже близько півроку. Усе почалося з того, що мені запропонували взяти участь в онлайн-заході разом із DVC та Гіллелем. Беручи участь у багатьох цікавих проєктах, спрямованих на допомогу іншим та здобуття нового досвіду, я справді відчуваю свій особистісний розвиток і радію цьому. Хоча я не займаюся волонтерством так часто, як міг би, але якщо я маю можливість взяти участь у якомусь проєкті, то на 90% я готовий це зробити. У мене з'являється відчуття, що, можливо, я комусь цим зробив день, бо я не раз бачив на своєму прикладі, що якщо просто привезти бабусі чи дідусеві набір і провести певний час разом із ними, навіть просто поговоривши, ти, виходячи з їхнього будинку, помічаєш щиру посмішку на їхньому обличчі, що змушує і тебе посміхатися...

Для когось цінністю є гроші, для когось - моральна задоволеність, упевненість у своїх силах. Відповідно до цих цінностей кожна людина сама обирає той чи інший шлях... Я обрала шлях волонтера. Побувавши в реабілітаційному центрі для дітей із хворобою рухового апарату, побачивши в їхніх очах радість, бажання спілкуватися, я зрозуміла, що хочу цим займатися. Вважаю, що волонтер - людина особлива! Людина, у якої є своя сім'я, робота, особисте життя, але в якої завжди знайдеться час на добрі справи і вчинки заради благополуччя інших, не тому що треба, а з доброї волі.