Я вважаю, що волонтером можна стати в будь-якому віці. Якщо ти шукаєш свій шлях, те, що тобі справді цікаво, тоді волонтерство - один із найкращих способів проявити себе. Роблячи добрі справи, ми навчаємося різних навичок, беремо участь у реальних проєктах, отримуємо знання та досвід. А головне ми займаємося тим, що нам дійсно цікаво і приносить величезне задоволення.

Мене звати Данило, і я приєднався до волонтерського центру, бо завжди хотів надавати допомогу іншим, але не знав, з чого почати. Тепер, будучи частиною команди Volunteer Community, я усвідомлюю, що це чудові люди і в нас унікальні проєкти. У мене з'явилося безліч цілей, яких я хочу досягти, як самостійно, так і спільно з центром. Я прагну брати участь у більшій кількості проєктів і розширювати межі діяльності DVC, тому що добрі справи створюють залежність - зробиш одне, і вже не можеш зупинитися.

Світлана - активний учасник "Kropyvnytskyi Volunteer Community" з 2016 року. У 2018 році курувала Всеукраїнську благодійну Акцію "Зберемо портфель дитині". Також відвідує заняття з психологом, готуючись до роботи в проєкті "Взаємодія". Часто їздить у Дитячий будинок м. Новомиргород (для дітей з особливими потребами). Попри те, що кожну поїздку дуже засмучується, бачачи, як там живуть діти, від участі в поїздках не відмовляється. Вихованці закладу її дуже люблять і завжди з нетерпінням чекають, щоб поспілкуватися, розповісти про себе і подарувати їй свої малюнки. А вона, своєю чергою, привозить їм у подарунок браслетики, зроблені власними руками, які діти бережуть і з задоволенням носять. "Я до них дуже прив'язалася. І намагаюся подарувати їм хоч трохи турботи і тепла, щоб вони не почувалися самотніми і нікому не потрібними", - каже Світлана.

Моя історія волонтерства почалася, коли я звільнилася з роботи. Щоб позбутися негативних думок, я вирішила зайнятися перебором залишків пряжі. Ці залишки були дуже маленькими клубочками, і мені було шкода викидати їх. Я захотіла зв'язати щось маленьке і миленьке. У пошуках схем для виробів я заглянула в інтернет і натрапила на "Клуб 28 петель Україна". Знайшла координатора в місті Кривий Ріг. На даний момент я вже майже 2 роки є волонтером у "Клубку Добра" міста Кривий Ріг. Не знаю, це багато чи мало, але для мене цей рік був сповнений нових приємних знайомств і добрих справ. Я не рахувала, скільки шапочок, шкарпеток і жилетів-пледів я зв'язала. Але завжди в'язала з добрими побажаннями і частинкою себе. Віддай частинку доброти вашої душі, і вона перетвориться на більшу та об'єднається з іншими частинками. Таким чином, добро і світло ніколи не зникнуть.

Мене звати Валентина Петрівна Долгорук. Я пенсіонерка, і мої захоплення - це в'язання та вишивання. Одного разу одна з волонтерок запросила мене долучитися до проєкту "Плед тисяча сердець". Відтоді, починаючи з квітня 2022 року, я почала в'язати пледи та комплекти для "квапливок" у пологових будинках. Взимку ми також в'язали шкарпетки для наших захисників. Таким чином, я стала частиною волонтерської групи Kryvyi Rih Volunteer Community. У нас ще багато цікавих проєктів, і мені дуже подобається разом із нашими волонтерами робити добрі справи. Запрошую всіх охочих приєднатися до нашої команди та разом з нами творити добро!

Влітку 2021-го року мені на очі потрапив пост про клуб "28 петель", який перебував у пошуках рукодільниць. В'язати вмію з дитинства, це моя медитація. Розумію, що можу допомогти недоношеним дітлахам. Прийшла на зустріч, на якій побачила дуже красивих, привітних, відкритих дівчат, жінок, які в'яжуть такі милі речі для діток. Дарують тепло своїх рук і сердець через свої пледики, шкарпетки, шапочки... І таке світло від них виходило!!! Долучилася до справи з першої нашої зустрічі. На кожну нашу зустріч летіла на крилах! Поспішала більше нав'язати, намагалася більше навчитися у більш досвідчених дівчат. Так почалося моє волонтерство. А потім настали страшні часи, війна. ...І ми почали зігрівати наших воїнів в'язаними речами. Перший місяць війни спати було неможливо. Ночами лізли в голову страшні думки. І щоб не впасти в депресію, почала в'язати ночами з молитвами про перемогу... Усі дівчата стали подругами, однодумцями, ми такі різні, але всі зараз працюємо з одними думками.

З першого дня утворення волонтерського центру в товаристві єврейської культури Михайло та Уляна проявили себе як одні з найактивніших волонтерів. Допомога цієї сім'ї для нужденних багатогранна. Це і участь у багатьох благодійних акціях, і забезпечення продуктовими наборами членів єврейської громади до єврейських свят, і доставлення подарункових наборів у будинки самотніх літніх людей. За 6 років розвитку волонтерського центру у Михайла та Уляни підріс син і народилася маленька Еллі. Старший син Натан разом із батьками бере активну участь у волонтерських проєктах. Ми вдячні родині Ткаченків за їхній внесок у розвиток волонтерського центру, за подаровані емоції людям похилого віку та за правильне виховання дітей, подаючи приклад власної участі в добрих справах.

Мене звуть Лариса Воровко. Нині я працюю фахівцем у комунальній сфері, і раніше в мене було кілька професійних напрямків. Проте щоразу я знаходила в цих змінах багато позитивних моментів: нові знання, навички, знайомства та друзів. Досвід завжди цінний! Я долучилася до Volunteer Community при Хесед Хана в грудні 2021 року через сильне бажання допомагати тим, хто цього потребує, і тому що я вмію в'язати. Я натрапила на звернення про допомогу у в'язанні речей для "поспішайок" однієї з благодійних організацій у соціальних мережах і вирішила зателефонувати. Ми поспілкувалися, і відтоді я стала активним членом клубу "Клубок добра" при Хесед Хана. Я люблю вчитися і постійно розвиватися (особливо неформальну освіту), тому не проґавила можливості взяти участь в онлайн-навчанні в школі Volunteer Community. Це справді чудова школа, і я рекомендую її всім! Я пишаюся тим, що я частина креативної команди однодумців!

Давайте знайомитися! Я Ірина Кліщук, а волонтерство для мене - це стан душі. Бути волонтером - бути людиною. Коли в людини є потреба бути потрібною, допомагати, дарувати добро і радість - це щастя. Я набираюся безцінного досвіду, я зростаю, як людина, я більше люблю і відчуваю. Кожен має своє призначення. Бути волонтером є моє призначення. А вас надихає допомога нужденним?

Ольга Нікітіна. Мені 24 роки, 3 з яких я жила в Ізраїлі. У Волонтерському Центрі від дня його заснування, бо відвідую регулярно Громадський Центр "Тхія" і просто не могла пройти повз нову ініціативу, яка корисна для нашої громади. Для мене волонтерство - це насамперед приємна можливість допомогти ближньому, і, бажано, тим, що вмію робити сама. Я стала співавторкою та волонтеркою проєкту "Добрий Гість" і з великим задоволенням готую за рецептами наших предків, роблячи тим самим добро членам моєї громади в теперішньому. Кажуть, що виходить дуже смачно. І я думаю це тому, що роблю я це з любов'ю.

Мене звати Інна Давніч. Якось моя подружка запросила мене приєднатися до проєкту "Марафон добра", потім я брала участь у проєкті "Взаємодія" та "Charity box". Kryvyi Rih Volunteer Community - це організація з чудовими людьми, які завжди готові допомогти і підтримати. Вона дає можливість допомагати, розвиватися, розширювати свій кругозір, займатися з людьми. Мені дуже подобається допомагати тим, хто цього потребує. Найголовніше - це те, що я займаюся дійсно потрібною справою.

Бажаю щоб до нашого руху долучалися нові волонтери, які будуть вносити свіжий погляд і нові проєкти.

Я однозначно оптиміст, який не втомлюється дякувати життю, світобудові, Всевишньому за його можливості та уроки. Але оптиміст, який реально дивиться на навколишній світ. Намагаюся у всіх життєвих ситуаціях знайти позитивний момент, коли це не виходить - починаю дивитися на проблеми під іншим кутом. Прагну незалежності, але не вважаю, що будь-яка мета може виправдати засоби. Усі мої дії та вчинки пронизані чесністю та відкритістю. Не люблю і вкрай рідко терплю брехню та лицемірство. Чому я почала займатися волонтерством? Тому що відчула необхідність у допомозі іншим людям. Якщо у мене є фізична, фінансова, розумова можливість допомогти людині, у якої такої можливості немає, то потрібно діяти. Важливим фактором волонтерства є і моє прагнення навчити своїх дітей бути людьми. Справжніми. Чистими, щедрими, такими, що вміють зрозуміти і прийняти, такими, що вміють поділитися своїми знаннями, силами, радістю і можливостями. Мої побажання охочим стати частиною VC такі: не бійтеся почати "волонтерити"! Це затягує, відкриває нові можливості вашого великого і доброго серця!