Леонід захоплюється фотозйомкою, історією та наукою. Він - активний учасник усіх можливих волонтерських проєктів та акцій, завжди з радістю і величезним бажанням погоджується бути фотографом, проводить лекції з єврейської освіти, любить знаходити нові, цікаві історичні факти про єврейську спадщину нашого міста. Також Леонід активно працює з архівами, пише наукові роботи. Наразі Леонід пенсіонер, йому 66 років. І сам він каже: "Скільки себе пам'ятаю, завжди відчував у собі єврейське коріння і волонтерство - моя віддушина, це найкраще, що зі мною трапилося, і поки я зможу бути корисним, я буду".

Юрій Романов - постійний учасник багатьох волонтерських програм нашого Центру. Колишній військовий, теперішній пенсіонер, ця людина володіє чудовим ресурсом, який є ключовим для волонтерства - наявністю вільного часу. Юрій постійний учасник будь-яких справ, у яких є потреба у фізичній силі. Крім того, він чудовий танцюрист і волонтерить у проєкті "Бал сивочолих панянок і кавалерів" (з наступного року він уже цілком може бути учасником). Надзвичайно жвавий та енергійний, Юрій Валентинович приходить на допомогу самотнім і самотньо-проживаючим, з радістю виконує кур'єрські завдання у проєкті "Добрий Гість". Для цієї людини волонтерська допомога - не розвага або трата особистого часу. Це насамперед виконання Заповіді Міцви, яку, як релігійна людина, Юрій Валентинович шанує.

Для мене волонтерство - це поклик душі, потреба допомагати і бути корисним іншим. Моє волонтерське покликання з'явилося, коли пенсіонери у моєму місті потребували допомоги. Це відчуття відповідальності за співвітчизників народилося ще з часів окупації Херсонщини, коли я був учасником війни проти окупантів.

В даний час я приймаю участь у таких проектах, як "Volunteer Community" та "Back to Work", які спрямовані на допомогу пенсіонерам та іншим людям у складних життєвих обставинах.

Одним із головних викликів, з яким я стикаюся у волонтерстві, є брак волонтерів. Також було б корисно отримати більше заохочень для тих, хто віддає свій час та зусилля на допомогу іншим.

Проте волонтерство дає мені бажання жити та допомагати. Це не лише спосіб віддати свою грошову та фізичну допомогу, але й шлях самореалізації та знаходження сенсу у власному житті.

Ольга Нікітіна. Мені 24 роки, 3 з яких я жила в Ізраїлі. У Волонтерському Центрі від дня його заснування, бо відвідую регулярно Громадський Центр "Тхія" і просто не могла пройти повз нову ініціативу, яка корисна для нашої громади. Для мене волонтерство - це насамперед приємна можливість допомогти ближньому, і, бажано, тим, що вмію робити сама. Я стала співавторкою та волонтеркою проєкту "Добрий Гість" і з великим задоволенням готую за рецептами наших предків, роблячи тим самим добро членам моєї громади в теперішньому. Кажуть, що виходить дуже смачно. І я думаю це тому, що роблю я це з любов'ю.

Волонтерка бере участь у різних проєктах і заходах з лютого 2016 року. Особливу активність Віка почала проявляти з весни 2017 року, коли розпочався проект "Хліб і Молоко". Тепер вона постійний учасник проєкту, щоп'ятниці виконує свою функцію з доставки посилки в сім'ю Нікітіної Маргарити. Дівчина і жінка швидко знайшли спільну мову. Віка також подружилася з Олею та Олексієм - дітьми Маргарити Рудольфівни, які раніше були активними учасниками різних програм ХБФ "Хесед Бешт". Зараз молоді люди зайняті роботою й активність проявляють рідше. Однак завдяки Віці та її візитам у сім'ю до матері сімейства (яка за станом здоров'я практично не виходить з дому) ця єврейська сім'я відчуває нерозривний зв'язок із громадою. І п'ятничними вечорами вони збираються разом, зустрічають Шаббат і можуть довго розмовляти. Проект "Хліб і Молоко" показав Віці системність роботи волонтерства, і тепер вона думає над створенням власного проекту у 2018 році. Конференція в Кишиневі, в колі однодумців, має посприяти її зростанню як волонтерки, надати впевненості у своїх силах і показати приклади інших активістів.

На жаль, сучасний світ сповнений нещасть та недосконалостей. Але, на мою думку, кожен з нас може змінити життя на краще. Я прийшли за покликанням власної душі, готова допомогти тим, хто цього потребує. Для мене це не робота, це внутрішня моя потреба допомагати, спілкуватися, втілювати в життя ідеї та постійно діяти і йти лише вперед розвиваючи себе та інших. Найкращою нагородою для мене є не гроші, а щасливий погляд тих, кому вдалось допомогти. Люди повинні робити добрі справи, розвивати себе духовно, брати участь у різноманітних проектах, спрямованих на допомогу людям. Волонтерство – це для мене життя, тому крокуючи далі, буду підкорювати все нові і нові вершини, удосконалюючись, розвиваючись і, саме головне, вносячи щастя у інші долі та життя»