Юрій Романов - постійний учасник багатьох волонтерських програм нашого Центру. Колишній військовий, теперішній пенсіонер, ця людина володіє чудовим ресурсом, який є ключовим для волонтерства - наявністю вільного часу. Юрій постійний учасник будь-яких справ, у яких є потреба у фізичній силі. Крім того, він чудовий танцюрист і волонтерить у проєкті "Бал сивочолих панянок і кавалерів" (з наступного року він уже цілком може бути учасником). Надзвичайно жвавий та енергійний, Юрій Валентинович приходить на допомогу самотнім і самотньо-проживаючим, з радістю виконує кур'єрські завдання у проєкті "Добрий Гість". Для цієї людини волонтерська допомога - не розвага або трата особистого часу. Це насамперед виконання Заповіді Міцви, яку, як релігійна людина, Юрій Валентинович шанує.

Мене звати Аліна, і я є волонтером. Моя участь у цій діяльності почалася ще 2019 року з найпершої "Школи волонтерів". Тоді я усвідомила, що волонтерство - це не тільки допомога тим, хто її потребує, а й також приносить мені емоційне задоволення. Я починала з надання допомоги дітям: проведення численних майстер-класів і занять, щоб вони могли розібратися у своїх емоціях і станах, не боятися їх. Нині моя волонтерська діяльність пов'язана з людьми золотого віку. Я дуже рада, що маю можливість допомагати і приносити радість у такий нелегкий період. Незважаючи на мій досвід, я вважаю, що тільки починаю свій шлях волонтера, і попереду на мене чекають ще більші та кращі можливості.

З першого дня утворення волонтерського центру в товаристві єврейської культури Михайло та Уляна проявили себе як одні з найактивніших волонтерів. Допомога цієї сім'ї для нужденних багатогранна. Це і участь у багатьох благодійних акціях, і забезпечення продуктовими наборами членів єврейської громади до єврейських свят, і доставлення подарункових наборів у будинки самотніх літніх людей. За 6 років розвитку волонтерського центру у Михайла та Уляни підріс син і народилася маленька Еллі. Старший син Натан разом із батьками бере активну участь у волонтерських проєктах. Ми вдячні родині Ткаченків за їхній внесок у розвиток волонтерського центру, за подаровані емоції людям похилого віку та за правильне виховання дітей, подаючи приклад власної участі в добрих справах.

Привіт! Мене звати Шмалько Анастасія, я живу в прекрасному місті Кривий Ріг. Мені 16 років, навчаюся в школі. Хоч я і відчувала сильне бажання стати волонтеркою з початком повномасштабної війни, мої плани здійснилися не одразу, бо змушена була поїхати за кордон. Після повернення в Україну, я почала активно шукати волонтерські організації і натрапила на "Kryvyi Rih Volunteer Community". Натхненна їхньою діяльністю, я залишила свій номер, і зі мною зв'язалася прекрасна волонтерка Ломачевська Марія. Її розповіді про роботу організації викликали в мене глибокий інтерес. Наразі я беру активну участь у проєкті "Взаємодія" та беру участь у зборі донатів для ЗСУ на різних заходах. Я планую долучатися до ще більшої кількості проєктів, а також збираюся взяти участь у школі волонтерів. Kryvyi Rih Volunteer Community - чудова організація з чудовими людьми, завжди готовими допомогти і підтримати. Надзвичайно легко знаходити спільну мову з цією чудовою командою. Я дуже хочу продовжувати розвиватися в цій волонтерській організації і дарувати свою допомогу і доброту. Бажаю вам натхнення, безлічі ідей і нових проєктів для розвитку вашої волонтерської діяльності. Нехай ваша творчість і успіхи зростають із кожним новим проєктом. Я безмежно вдячна, що стала частиною цієї команди. Хочу висловити вдячність кожному, хто бере активну участь у житті волонтерів!

Мене звати Олена Вальба і я є волонтеркою ВЦ з дня його заснування. Брала і беру участь практично у всіх волонтерських проєктах центру. Особисто опікуюся проєктом "Барвисті можливості" з роботи з дітьми зі спеціальними потребами, готую та організовую проведення різноманітних мистецьких майстер-класів для них. Я віддаю перевагу сімейному волонтерству, і тому в будь-якій справі зі мною завжди поруч моя сім'я - чоловік і діти, адже це так здорово! Коли я вперше виявила бажання взяти участь у будь-якій добрій і корисній справі - читай, стати волонтером, - мій чоловік мене дуже підтримав. І я дуже рада, що наші діти також вчаться культури волонтерства, розвиваються як особистості, надаючи допомогу іншим і здійснюючи добрі вчинки. Крім того, наше сімейне волонтерство зміцнює стосунки всередині сім'ї, допомагає нам краще зрозуміти один одного і дає можливість побути разом, адже сучасне життя дуже насичене і часом дуже мало часу залишається для найближчих людей.

Мене звати Костянтин, і я займаюся волонтерською діяльністю вже понад рік. Можливо, я міг би почати це робити раніше, але раніше не усвідомлював її як таку. Для мене дуже важливо мати можливість хоч чимось допомогти в такі важкі часи. Волонтерство допомогло мені вийти з особистої кризи. Можна сказати, що воно було для мене як свіже повітря. Спочатку я думав, що мій внесок - це всього лише крапля в морі, але згодом усвідомив, що море складається з безлічі таких крапель і є величезною силою. Силою, яка робить добрі справи і допомагає іншим. Давним-давно я подивився цікавий фільм під назвою "Плати вперед". Ця трагічна історія заінтригувала мене своєю ідеєю. Суть фільму полягає в тому, що на уроці дітям задали домашнє завдання - придумати систему, яка допомогла б людям покращити життя. Маленький хлопчик вигадав систему допомоги людям, яка полягала в тому, що він безоплатно робив три добрі справи для трьох різних людей, з однією умовою: кожен із цих трьох людей має зробити те саме для трьох інших незнайомців. Я можу встановити паралель із моїми відчуттями. Я знаю, що мій особистий внесок у волонтерську діяльність не буде марним. Він знайде своє місце в цьому світі й обов'язково стане в пригоді комусь.

Одного разу, я поставив собі запитання, чому я волонтер? На це запитання можна знайти багато відповідей. Ну, по-перше, - я молодий і енергійний, що важливо для волонтера. По-друге, мені подобається бути необхідним людям будь-якого віку. По-третє, - мені приносить задоволення бачити результати від підтримки та допомоги, яку я даю літнім людям. А, по-четверте, - я заряджаюся позитивом від спілкування з дітьми. Твори добро на всій землі, Воно повернеться знову до тебе. І милосердя серед людей Планету зробить сильнішою!

Волонтерство для мене - це не лише різні проекти та акції, але й стиль життя, певний тип мислення. Для мене важливо творити добро та бачити цінність в кожному житті.

Мій волонтерський шлях розпочався з майстер-класу "Клубка добра" у місті Рівне. Я завжди намагалася робити добро, але дівчата з цього майстер-класу допомогли спрямувати мою енергію в якесь конкретне русло. До цього я також прилаштувала кошеня, що стало ще одним кроком у світ волонтерства.

У своїх волонтерських активностях я беру участь у в'язанні восьминіжок для передчасно народжених дітей та майстер-класах "Клубка добра". Крім того, я також самостійно роблю окопні свічки як соло-волонтер.

Однією з головних труднощів для мене є брак часу на все, що мені цікаво. Проте волонтерство дарує мені відчуття, що я можу щось змінити у світі, що я не дарма спалюю кисень. Це також дає мені можливість самореалізації, виразити свою творчість та спілкуватися з людьми, близькими по духу.

У Миколаївському Волонтерському Центрі близько 300 волонтерів і кожен з них намагається бути корисним суспільству загалом і окремим людям зокрема. Натан Фрідман - один з тих рідкісних волонтерів, який встигає бути скрізь. Попри свою щоденну завантаженість, він знаходить час, щоб допомагати. На його рахунку сотні добрих справ, про які він вважає за краще замовчувати, тому що дотримується висловлювання "Якщо ти за добро подяку чекаєш - Ти не даруєш добро, ти його продаєш". Натан бере активну участь у житті волонтерського центру. Кожна благодійна акція не обходиться без його участі. Це і збір солодощів до кожного єврейського свята для самотніх літніх людей, збір дитячих іграшок і предметів першої необхідності в Будинок Малятка, збір канцтоварів до школи для дітей групи ризику єврейської громади, а також збір предметів особистої гігієни в геріатричний пансіонат! Якщо кожен робитиме добро в межах своїх можливостей, можливості добра стануть безмежними.

Геннадій є координатором програми "Недільна школа". За професією - викладач історії та артист цирку. Він пропрацював у Лубенській єврейській громаді 10 років, а наразі працює в "Агенції - студії свят "TVIST". Ця людина - просто запальничка! На питання чому ти став волонтером, він відповів: "Не дивлячись на свою зайнятість, повернувся в громаду допомагати, так як для мене тут все рідне, моє. А ще, я завжди знаходжу час для добрих справ, бо мені подобається допомагати людям і я вірю, що тільки добро може врятувати цей світ!"

Мені подобається допомагати. Для мене важливо бути корисним і приносити радість іншим. Моя улюблена частина волонтерської діяльності - це випікання хали. Щоразу, коли я допомагаю випікати халу для спільноти, я відчуваю натхнення. І що найголовніше - усі, з ким я працюю, завжди доброзичливі та позитивні. Це надихає мене продовжувати допомагати і робити добрі справи.

Багато хто думає, що найкраща допомога - це гроші. Озираючись назад, я бачу, якій величезній кількості людей я надала допомогу, не усвідомлюючи цього ще до того, як з'явився волонтерський рух у Кривому Розі. Я відгукувалася на допомогу бабусі-сусідки: підстригти її, принести продукти, купити ліки, прибрати у квартирі, допомогти розібратися в телефоні і навчити її користуватися ним, і багато іншого. Бабуся раділа, і не могла повірити, що таке можливо просто так (це питання про допомогу без грошей). Це було для мене звичайним покликом "внутрішнього голосу". Мені здається, що в сучасному світі, де і так багато приводів для розладів, подарувати привід для радості - велике щастя. За ці роки в мене є досвід, яким я хочу ділитися з іншими, розповісти про нього тим, хто ще не зрозумів, хто такий волонтер. Найголовніше, що в мене є відчуття того, що я займаюся дійсно потрібною справою.