Моя історія волонтерства почалася, коли я звільнилася з роботи. Щоб позбутися негативних думок, я вирішила зайнятися перебором залишків пряжі. Ці залишки були дуже маленькими клубочками, і мені було шкода викидати їх. Я захотіла зв'язати щось маленьке і миленьке. У пошуках схем для виробів я заглянула в інтернет і натрапила на "Клуб 28 петель Україна". Знайшла координатора в місті Кривий Ріг. На даний момент я вже майже 2 роки є волонтером у "Клубку Добра" міста Кривий Ріг. Не знаю, це багато чи мало, але для мене цей рік був сповнений нових приємних знайомств і добрих справ. Я не рахувала, скільки шапочок, шкарпеток і жилетів-пледів я зв'язала. Але завжди в'язала з добрими побажаннями і частинкою себе. Віддай частинку доброти вашої душі, і вона перетвориться на більшу та об'єднається з іншими частинками. Таким чином, добро і світло ніколи не зникнуть.

Людмила - волонтер з багаторічним стажем! Бере активну участь у проєктах, спрямованих на роботу з людьми похилого віку, - "Взаємодія", "Святкові візити до самотніх людей похилого віку", "Миколаївський Некрополь" (прибирання та впорядкування старого закинутого Єврейського цвинтаря, який є історичною цінністю міста). У проєкті "Взаємодія" у Людмили не один, а кілька підшефних, для яких вона не шкодує ні сил, ні часу. Допомога її полягає в тому, щоб у будинках самотніх літніх людей завжди було затишно, чисто і приготовано гарячу їжу. Разом із чоловіком і донькою, Людмила Юрченко бере участь у проекті "Сімейне Волонтерство". Також Міла займається збором одягу, продуктами харчування та засобів першої необхідності для дітей групи ризику Єврейської громади. Завдяки вмінню знаходити спільну мову з людьми, Людмила залучила до нашої Громади кілька родин, які сьогодні беруть активну участь у проєкті "Сімейне Волонтерство". Волонтерський центр Миколаєва дуже пишається своїми Волонтерами!

Волонтерська родина Шкут - Володимир, Олена та їхній онук Матвій. Активні, ініціативні та чудові люди з м.Шостка. Вони дуже багато роблять для єврейської громади міста. Володимир самотужки приводить до ладу обидва єврейські кладовища. Косить там траву, домагається від міської влади спилювання аварійних дерев. Отримує на Новій пошті посилки. Стежить за порядком у приміщенні, яке орендує громада. А це і поточний ремонт, і квіточки навколо офісу. А його дружина Олена допомагає йому в усьому.

Я однозначно оптиміст, який не втомлюється дякувати життю, світобудові, Всевишньому за його можливості та уроки. Але оптиміст, який реально дивиться на навколишній світ. Намагаюся у всіх життєвих ситуаціях знайти позитивний момент, коли це не виходить - починаю дивитися на проблеми під іншим кутом. Прагну незалежності, але не вважаю, що будь-яка мета може виправдати засоби. Усі мої дії та вчинки пронизані чесністю та відкритістю. Не люблю і вкрай рідко терплю брехню та лицемірство. Чому я почала займатися волонтерством? Тому що відчула необхідність у допомозі іншим людям. Якщо у мене є фізична, фінансова, розумова можливість допомогти людині, у якої такої можливості немає, то потрібно діяти. Важливим фактором волонтерства є і моє прагнення навчити своїх дітей бути людьми. Справжніми. Чистими, щедрими, такими, що вміють зрозуміти і прийняти, такими, що вміють поділитися своїми знаннями, силами, радістю і можливостями. Мої побажання охочим стати частиною VC такі: не бійтеся почати "волонтерити"! Це затягує, відкриває нові можливості вашого великого і доброго серця!

Волонтерство для мене - це не лише різні проекти та акції, але й стиль життя, певний тип мислення. Для мене важливо творити добро та бачити цінність в кожному житті.

Мій волонтерський шлях розпочався з майстер-класу "Клубка добра" у місті Рівне. Я завжди намагалася робити добро, але дівчата з цього майстер-класу допомогли спрямувати мою енергію в якесь конкретне русло. До цього я також прилаштувала кошеня, що стало ще одним кроком у світ волонтерства.

У своїх волонтерських активностях я беру участь у в'язанні восьминіжок для передчасно народжених дітей та майстер-класах "Клубка добра". Крім того, я також самостійно роблю окопні свічки як соло-волонтер.

Однією з головних труднощів для мене є брак часу на все, що мені цікаво. Проте волонтерство дарує мені відчуття, що я можу щось змінити у світі, що я не дарма спалюю кисень. Це також дає мені можливість самореалізації, виразити свою творчість та спілкуватися з людьми, близькими по духу.

Мене звати Інна Мартем'янова. Я працівник найбільшого металургійного підприємства в Європі АМКР, любляча дружина, мама чудової дівчинки та волонтерка. Для мене волонтерство - це можливість дарувати свою теплоту тим, хто найбільше її потребує! Тому, коли я дізналася про проєкт "Клубок добра", я долучилася до нього не замислюючись! Емоції, які я отримала, зв'язуючи свій перший "шедевр", я запам'ятаю на все життя! А знати, що цей пледик зігріє малечу, це просто чудово! Чому я займаюся волонтерством? Не знаю як для кого, але для мене це своєрідна профілактика емоційного вигорання. Волонтерство - це не хобі, це те, без чого я вже не уявляю своє життя! З моєї роботи я отримую величезне задоволення, тому що я знаю, що вона приносить користь іншим людям. Волонтерство - це інвестиція свого часу, зусиль і таланту. Так, ви вкладаєте найдорожче, що є у людини - свій час, але натомість ви отримуєте досвід, навички, нових друзів і море емоцій. Допомагаючи іншим, ви стаєте кращими! Тому я переконана, що кожен із нас може стати волонтером. Головна вимога - це бажання! Бажання допомагати людям і робити наш світ кращим!

Я дуже давно живу і знаю, що таке життя! І ці довгі прожиті роки навчили мене любити те, що маєш. А коли любиш усе навколо - хочеться робити його кращим, добрішим і прекраснішим. Я волонтер, тому що люблю людей і люблю робити для них добрі справи!

Дмитро та Наталя Конченникови стверджують, що волонтерство - це їхній спосіб життя! Вперше Діма прийшов у Миколаївське товариство єврейської культури, коли був юнаком. 20 років тому разом з усіма хлопцями Діма брав активну участь у Молодіжному Клубі. Через роки Дмитро одружився і знову повернувся в НОЄК, але вже з дружиною Наталією і сином Микитою. Сьогодні сім'я Конченникових одна з найактивніших сімей у волонтерському центрі. Беручи участь у різноманітних проєктах і програмах "Mykolayiv Volunteer Noek", Дмитро і Наталя подають чудовий приклад своєму синові. Адже батьки Микити завжди допомагають тим, хто потребує допомоги. Володіючи добрим серцем і бажанням допомогти, сім'я Конченнікових беруть участь у багатьох проєктах MVC - це і "Взаємодія", і "Шабат у кожен дім", і "Миколаївський некрополь", і "Сімейне волонтерство". Яскравий приклад для майбутніх поколінь!

Я мама в декреті. Ні, я мама 3-х активних пацанів у декреті. Ні, я дуже творча мама 3-х дуже активних пацанів у декреті. Тут, напевно, треба ставити крапку, оскільки і так все зрозуміло. Їжа, кухня, садки, школи, уроки, прибирання, прання, знову уроки, прогулянки і знову прибирання-готування. І так щодня. А ще треба знайти час для себе і для своїх занять англійською. Ось тут точно треба ставити крапку. Але я ставлю три крапки, оскільки я ще встигаю досить активно брати участь у певних волонтерських проєктах. Насамперед, це творчі проєкти та проєкти, спрямовані на допомогу дітям. Сама дивуюся, як і де я знаходжу на це час, але мені це просто необхідно, навіть на шкоду часу, який я можу витратити на відпочинок. Для мене це важливо, тому що я відпочиваю від дому, я морально відпочиваю від свого "колеса життя", я набираюся позитивних емоцій і позитивної енергії. Дівчата-волонтери дивуються мені, коли я йду проводити майстер-клас в онкологію і кажу їм, що таким чином, хоч ненадовго, тікаю з дому. Сміються, що збігаю від 3-х пацанів до 13 інших дітей. Просто діти ці для мене інші... Я емоційно живлюся допомогою їм. Тому я й не тільки не приховую, а й відкрито кажу, що волонтерство потрібне мені як повітря, інакше - я задихнуся!

Сім'я Мамаєвських - одна з небагатьох родин, яка встигає скрізь і завжди! Ще до утворення Миколаївського Волонтерського Центру Ольга та Михайло привели своїх дітей - Володимира, Дарину та Кіру - до Громадського Центру НОЕК зі словами: "Нас багато! Чим ми можемо допомогти?". Через роки, проведені в нашій великій і дружній єврейській родині, Мамаєвські завжди поруч із тими, хто цього потребує. Їхня родинна участь у різних волонтерських проєктах зворушує до глибини душі. Тому, що щиро і з душею! Батьки разом із дітьми беруть участь у таких проєктах і програмах, як - "Сімейне волонтерство", "Миколаївський Некрополь", "Взаємодія", "Свято стукає у двері", "Даруй добро", "Щоб пам'ятали", "Хала - наше все. Шаббат у кожен дім". "NVC" дуже пишається тим, що є така чудова Волонтерська Сім'я!

Мене звати Борис, я 1947 року народження. Волонтером став у 2015 р., а зараз є координатором у проекті "Пам'ять поколінь". Я вважаю, що волонтером можна стати абсолютно в будь-якому віці. У мене багато сил і знань, і волонтерство для мене один із найкращих способів проявити себе і реалізувати свій потенціал...

Я, Черних Галина Василівна працювала економістом, а зараз пенсіонер. Усе життя займалася плетінням, вишивкою, шиттям. Коли дізналася про клуб "28 петель", із задоволенням взялася за в'язання речей для недоношених діток. Потім плели пледики для рекорду, який занесли до книги "Рекордів України", а потім почала в'язати шкарпетки для наших захисників.

Через деякий час ми почали шити адаптивну білизну, шопери, сумочки та ремонтуємо одяг клієнтам "Хесед Хана".

Бажаю команді Volunteer Community безмежної мотивації та ентузіазму в нашій благородній справі. Нехай кожен створений проєкт приносить задоволення і підтримку тим, про кого ми піклуємося.