Валентині Львівні 61 рік, вона є координатором проєкту "Тепло моїх рук" і сполучною ланкою в проєктах "Вільні вуха" та "Взаємодія". Волонтерство для неї почалося 2016 року. У той час волонтером називали кожного, хто приносив користь у роботі Хеседа, тому можна вважати, що це був її перший досвід. Крім цього, Валентина Львівна бере участь у безлічі інших волонтерських рухів, і каже, що завжди дізнається в цьому для себе щось нове. Сім'я завжди була солідарна з її заняттям волонтерством. Валентина бажає завжди вкладати душу в те, чим займається!

Мене звати Борис, я 1947 року народження. Волонтером став у 2015 р., а зараз є координатором у проекті "Пам'ять поколінь". Я вважаю, що волонтером можна стати абсолютно в будь-якому віці. У мене багато сил і знань, і волонтерство для мене один із найкращих способів проявити себе і реалізувати свій потенціал...

Волонтерська родина Шкут - Володимир, Олена та їхній онук Матвій. Активні, ініціативні та чудові люди з м.Шостка. Вони дуже багато роблять для єврейської громади міста. Володимир самотужки приводить до ладу обидва єврейські кладовища. Косить там траву, домагається від міської влади спилювання аварійних дерев. Отримує на Новій пошті посилки. Стежить за порядком у приміщенні, яке орендує громада. А це і поточний ремонт, і квіточки навколо офісу. А його дружина Олена допомагає йому в усьому.

Мене звати Данило, і я приєднався до волонтерського центру, бо завжди хотів надавати допомогу іншим, але не знав, з чого почати. Тепер, будучи частиною команди Volunteer Community, я усвідомлюю, що це чудові люди і в нас унікальні проєкти. У мене з'явилося безліч цілей, яких я хочу досягти, як самостійно, так і спільно з центром. Я прагну брати участь у більшій кількості проєктів і розширювати межі діяльності DVC, тому що добрі справи створюють залежність - зробиш одне, і вже не можеш зупинитися.

Привіт! Мене звати Паша. Я є учасником клубу для людей з інвалідністю "Рівні можливості". Волонтерство для мене - це можливість відчути себе потрібним і корисним для інших людей. Я закінчив комп'ютерну академію і допомагаю розібратися у світі цифрових технологій усім, хто відчуває в цьому труднощі. Будь то новий смартфон, встановлення необхідних програм на комп'ютер, допомога в реєстрації в соціальних мережах тощо. Адже дуже багато літніх людей і людей з інвалідністю, яким потрібна допомога в освоєнні світу інтернету. А зараз працюю над створенням сайту для будинку інвалідів!

Для когось цінністю є гроші, для когось - моральна задоволеність, упевненість у своїх силах. Відповідно до цих цінностей кожна людина сама обирає той чи інший шлях... Я обрала шлях волонтера. Побувавши в реабілітаційному центрі для дітей із хворобою рухового апарату, побачивши в їхніх очах радість, бажання спілкуватися, я зрозуміла, що хочу цим займатися. Вважаю, що волонтер - людина особлива! Людина, у якої є своя сім'я, робота, особисте життя, але в якої завжди знайдеться час на добрі справи і вчинки заради благополуччя інших, не тому що треба, а з доброї волі.

Мене звати Марина Салтанова, мені 57 років. Я відчуваю, що в мені є сили і потреби допомагати слабшим, які потребують моєї допомоги. Я знаю, що я не пунктуальна, але проєкти, які підібрала для мене моя координаторка, мені дуже підходять. У них я можу реалізовуватися, допомагати дітям, літнім людям і тваринам і відчувати своє місце, радість від зробленого і важливість своїх вчинків.

Пенсіонерка, клієнтка КОБОЄЦ "Хесед Шломо" та волонтерка Kropyvnytskyi Volunteer Community від дня його заснування. Активна учасниця проєктів "Я - волонтер!", "Поїздки в місто Олександрія", "Банк речей", акцій "Зберемо портфель дитині", "Тиждень добрих справ", "Зробимо Україну чистою". Як волонтерка - проводить для дітей майстер-класи з ткацтва, а для підлітків та молоді Хеседа - майстер-класи з гри в настільний теніс - Любов є майстром спорту з настільного тенісу. Завжди готова надати допомогу будь-кому, хто її потребує. "У Волонтерському Центрі я зустріла своїх однодумців. Разом із ними ми робимо багато добрих справ, даруючи тим, кому допомагаємо, любов і тепло своїх сердець."

Як я потрапила у волонтерство - абсолютно випадково. Захотіла допомогти другу і затягнуло. Після деякого часу випав шанс і довірили вести проєкт "Мішечок здоров'я"... Робіть добро і воно до Вас обов'язково повернеться!..

Доброго дня, мене звати Павло Корж. Я став волонтером тому, що вважаю волонтерство благородною справою, схожою на лицарство. Протягом кількох років я беру участь у проєктах центру, які допомагають робити життя наших підопічних кращим. Мені здається, це справедливо, адже кожен член суспільства повинен мати можливість насолоджуватися його благами. На початку свого шляху я займався роздачею гуманітарної допомоги. Надалі я долучився до таких проєктів, як "Ми разом" і "Криза 2022", в рамках яких ми надаємо підтримку людям з важкими захворюваннями і маломобільним людям з інвалідністю, які опинилися в складній ситуації, а також забезпечуємо соціалізацію наших літніх підопічних. Я бачу, що наші зусилля допомагають змінювати життя людей на краще і відчуваю гордість за те, що є частиною великої та згуртованої команди! Волонтерство вчить мене справлятися з будь-якими труднощами, але єдиною проблемою є брак часу. Через свою основну роботу я не можу брати участь у проєктах центру так часто, як мені б хотілося. Але щойно в мене з'являється вільний час, я вирушаю туди, де на мене чекають мої однодумці. За час своєї волонтерської діяльності я зрозумів головне - якщо ти дійсно хочеш змінити світ на краще, то немає нічого неможливого. Достатньо скласти план і докласти певних зусиль. Це надихає мене допомагати іншим і дає силу діяти!

Мене звати Яна, і я почала займатися волонтерською діяльністю з вересня 2022 року. Що спонукає мене до волонтерства? По-перше, я вірю, що займаючись волонтерством, ми робимо кращим не тільки світ, а й себе. За цей час я дуже змінилася на краще і не хочу зупинятися на цьому. По-друге, це просто незабутнє відчуття, коли ти відчуваєш себе корисним для суспільства і знаєш, що робиш внесок у розвиток свого міста і всієї країни. По-третє, мені це просто дуже подобається! Волонтерство - це вже мій стиль життя, який я не хочу змінювати. У Sumy Volunteer Community я знайшла справжню волонтерську сім'ю, де ти не тільки допомагаєш іншим, а й тебе самого підтримують і мотивують. Наразі волонтерство - це мій особистий внесок у нашу спільну перемогу, щоб потім я розуміла, що теж доклала зусиль до неї і не була байдужою до долі України. Коли я роблю добрі справи, мене охоплює дуже приємне відчуття, яке неможливо описати одним словом. Це суміш щастя, радості, задоволення, натхнення і гордості... Моє серце наповнюється теплом, коли зробивши добру справу, бачиш задоволеного ситого котика або посмішку, чуєш приємні слова на свою адресу. Ще в шкільні роки я прочитала красиву цитату Амелії Ерхарт, з якою я повністю згодна: "Один-єдиний добрий вчинок широко розкидає своє коріння, з якого виростають нові пагони, з яких потім народжуються нові дерева". Я сподіваюся, що своїми добрими справами я когось надихаю на добрі вчинки і ми всі разом запускаємо глобальний кругообіг добра у світі.

До волонтерства я прийшла через своїх друзів. Мені дуже подобається працювати з дітками, вони дуже чуйні та чесні, люблю заняття "Глинотерапії", терапевтичну коробку Юнга. Волонтерство - це теплота і щасливі оченята дітей...