Я - Тищенко Катерина Миколаївна, мені 33 роки, я заміжня і в мене є син Артем, йому 8 років. Артем навчається в єврейській загальноосвітній школі м. Одеса, де, саме, нам і розповіли про заняття івриту для дітей у "Бейт Гранде". Про "Лігу Єврейського Волонтерства" я дізналася вже там, коли прийшла дізнатися про уроки івриту. Коли ми почали ходити, я не зовсім розуміла, що це за Ліга, але дізнаючись більше, дуже зацікавилася тим, що саме робить організація. Я була шокована як багато всього робить "ЛЕВ"! І я не змогла залишитися байдужою. Я стала брати участь у проєктах допомоги діткам з обмеженими можливостями та літнім людям. Тепер відчуваю себе частиною нашого волонтерського сімейства. Дуже тішить, коли можеш допомогти саме тим, хто цього потребує, дивитися на радість і щастя як дітей, так і літніх людей. І показувати синові належний приклад. І повірте мені, що працювати, бути дружиною і мамою та бути волонтером - одне іншому не заважає. Збираюся й надалі допомагати в реалізації добрих справ і вчинків тепер уже нашого волонтерського центру.

Моя історія волонтерства почалася, коли я звільнилася з роботи. Щоб позбутися негативних думок, я вирішила зайнятися перебором залишків пряжі. Ці залишки були дуже маленькими клубочками, і мені було шкода викидати їх. Я захотіла зв'язати щось маленьке і миленьке. У пошуках схем для виробів я заглянула в інтернет і натрапила на "Клуб 28 петель Україна". Знайшла координатора в місті Кривий Ріг. На даний момент я вже майже 2 роки є волонтером у "Клубку Добра" міста Кривий Ріг. Не знаю, це багато чи мало, але для мене цей рік був сповнений нових приємних знайомств і добрих справ. Я не рахувала, скільки шапочок, шкарпеток і жилетів-пледів я зв'язала. Але завжди в'язала з добрими побажаннями і частинкою себе. Віддай частинку доброти вашої душі, і вона перетвориться на більшу та об'єднається з іншими частинками. Таким чином, добро і світло ніколи не зникнуть.

Я вважаю, що волонтером можна стати в будь-якому віці. Якщо ти шукаєш свій шлях, те, що тобі справді цікаво, тоді волонтерство - один із найкращих способів проявити себе. Роблячи добрі справи, ми навчаємося різних навичок, беремо участь у реальних проєктах, отримуємо знання та досвід. А головне ми займаємося тим, що нам дійсно цікаво і приносить величезне задоволення.

Наталя - наша чарівниця, адже все, що пов'язано з творчими виробами, - це до неї! Вона добра, чуйна і дуже креативна людина. Завдяки їй у RVC вийшов цілий сімейний підряд волонтерів, адже вона залучила до творення добрих справ своїх доньок і зятя. Участь у "Rivne Volunteer Community" почалася з того, що раніше Наталі була співробітником РОБФ "Хесед Ошер" і вела програму "Денний Центр". Усі підопічні досі її дуже люблять і цінують, а вона завжди говорить про них з усмішкою. Спільну мову Наталя знайшла не тільки з літніми людьми, а й з дітками, які завжди з нетерпінням чекають її майстер-класів. "Волонтерство для мене, насамперед, - це саморозвиток і самовдосконалення. Коли, завдяки твоїм старанням, світ хоч на трохи стає добрішим, ти живиш свою душу." - говорить Наталя про свою волонтерську діяльність.

Мені подобається бути корисною і потрібною. У моменти, коли я допомагаю, у мені щось змінюється і приходить розуміння, що всі ті турботи і клопоти, якими ми морочимося в повсякденному житті, - ніщо порівняно з тим, як важко доводиться іншим людям. Допомагаючи у важких відділеннях, де хворі на межі життя і смерті, особливо розумієш, скільки багато тобі дано в цьому житті і наскільки легко це втратити. Така волонтерська діяльність допомагає мені кожен день проживати в радості та щасті, з розумінням того, що я маю цілий світ і маю насолоджуватися цим тут і зараз, маю цінувати це тут і зараз і не відволікатися на дрібниці!" Наталя - працююча мати трьох дітей, двоє з яких - близнюки. І, здавалося б, часом їй дуже важко знайти час для самої себе, не те, щоб для волонтерської діяльності. Але, дивом-чудовим, вона знаходить і час, і можливість, і море душевного тепла та турботи для цього. Наталя - перукарка і волонтерить у цьому напрямку. Постригти 10 лежачих і маломобільних людей із паліативного відділення з індивідуальним підходом і приємними розмовами - для неї це простіше простого! Допомогти з організацією свята краси в дитячій онко-гематології - легко, швидко, якісно! Де ця тендітна жінка бере сили - просто незрозуміло...

Мене звати Олена Романенко, моя історію волонтерства почалася з того, що я почала варити борщі. Згодом у мене почали надходити замовлення на пиріжки для військових, які служать у гарячій точці. Одного разу хтось приніс парафін, і я вирішила використати його для виготовлення окопних свічок. З цього моменту моя діяльність стала більш різноманітною і корисною. У якийсь момент я побачила рекламу Школи волонтерів при Благодійному Фонді "Хесед Хана" і вирішила піти вчитися. Я брала участь у різних проєктах, починаючи з "Дня Добрих Справ", а нині я беру активну участь у проєкті "Марафон подяки". Наша група волонтерів займається збором речей для родин військовослужбовців і допомагає переселенцям знайти одяг, взуття, посуд, постільну білизну та багато іншого. Наші зусилля не минули дарма, і завдяки ефекту "теплих ручок" та підтримці наших друзів і знайомих, ми змогли зібрати вражаючу кількість речей. Ці речі ми передали сім'ям, які перебували у важкій ситуації. Моя волонтерська участь не тільки приносить користь тим, хто її потребує, а й наповнює моє життя сенсом і радістю. Я переконана, що спільні зусилля та доброта можуть зробити світ кращим.

Волонтерство для мене - це обмін позитивними емоціями та бажання творити добро в світі, надавати допомогу тим, хто її потребує.

Мій вибір займатися волонтерством був обумовлений змінами, які принесла війна. Переїхавши в Луцьк і приєднавшись до волонтерського центру, я розуміла, що це не просто вибір, а стиль мого життя. Потреба допомагати тим, хто переживає складні часи, стала невід'ємною частиною мого щодення.

У своєму волонтерському шляху я беру участь у проєктах, спрямованих на забезпечення продовольчої безпеки (Food Security), допомогу людям у Хеседі, збір та збереження спогадів в проекті "Пам'ять", а також роботу з підтримки здоров'я в проекті "Радуга здоров'я".

У моєму волонтерському досвіді я не стикаюся з серйозними труднощами. Бути волонтером у нашому центрі - це одне задоволення, адже кожна допомога та кожен проект приносять радість та задоволення.

Волонтерство дарує мені нові знайомства, розширює мої можливості та надає знання, які не тільки корисні для інших, але й для мого власного особистісного зростання.

Привіт. Мене звати Наталя. Навчаюся на 4 курсі Запорізького Національного Університету, спеціальність психологія. Про себе можу сказати: творча особистість і постійно в метушні. Хочеться і там і там, і те і це. 20 років прожила в Запоріжжі, працювала з підлітками. І саме там виникло бажання бути волонтером. Для мене важлива заповідь Тікун Олам (Удосконалення світу). Але щоб змінити світ на краще, треба почати з себе і бути прикладом для інших. Тому я намагалася, за можливості, брати участь у різних волонтерських проєктах та акціях. Цього року переїхала жити до Сум, і найперше, про що подумала - треба дізнатися, що можна зробити тут, у Volunteer Community і в Хеседі в принципі. Я - волонтерка тому, що мені важливо принести користь цим людям, цій громаді, цьому місту. Найкраща подяка для мене - це вогник в очах підопічних. Заради їхнього простого "дякую" вже хочеться звернути гори.

Сім'я Мамаєвських - одна з небагатьох родин, яка встигає скрізь і завжди! Ще до утворення Миколаївського Волонтерського Центру Ольга та Михайло привели своїх дітей - Володимира, Дарину та Кіру - до Громадського Центру НОЕК зі словами: "Нас багато! Чим ми можемо допомогти?". Через роки, проведені в нашій великій і дружній єврейській родині, Мамаєвські завжди поруч із тими, хто цього потребує. Їхня родинна участь у різних волонтерських проєктах зворушує до глибини душі. Тому, що щиро і з душею! Батьки разом із дітьми беруть участь у таких проєктах і програмах, як - "Сімейне волонтерство", "Миколаївський Некрополь", "Взаємодія", "Свято стукає у двері", "Даруй добро", "Щоб пам'ятали", "Хала - наше все. Шаббат у кожен дім". "NVC" дуже пишається тим, що є така чудова Волонтерська Сім'я!

З 2005 року, в Миколаївському Товаристві Єврейської Культури, працює програма "Бісероманія". Учасниками цієї програми є всі охочі, від 5 до 87 років! Протягом багатьох років керівником цієї програми є волонтерка Ніна Левицька. Шедеври, створені її руками, а також руками її учнів, прикрашають НОЕК. Також велику кількість робіт було подаровано до кожного єврейського свята самотнім літнім людям, дітям із неповних родин, нашим гостям із різних міст і країн. Щоразу Ніна з учнями-аматорами створюють приголомшливу красу. Усі роботи тематичні. Більшість із них, звісно ж, пов'язані з єврейською культурою і традицією. "Бісер я любила з дитинства. У НОЕКі я отримала чудову можливість передати іншим накопичені знання, ідеї, вміння, можливість створювати красу, коли кожна учасниця додає щось своє в черговий виріб нашого гуртка. Ми всі вчимося одна в одної, обмінюємося ідеями і створюємо незвичайні речі....", - саме так Ніна бачить те, що вона робить і любить всією душею!

Маша Коган - координаторка, волонтерка, фотографка, арт-терапевтка, художниця. Відкрита, цілеспрямована, прекрасна жінка. Два роки тому вона прийшла як волонтер і почала допомагати реалізовувати проєкт "Здоров'я у фарбах". Розробляла ескізи для малювання на стіні, допомагала наносити їх, але, вже за рік, вона очолила цей проєкт і стала його координатором. Маша любить любити і подорожувати:) Життєва позиція Маші - "Світло і радість ми приносимо людям". Побажання - "Твори красу, рятуй світ!"

Олександр Голуб 1976 року народження. Освіта: вища (юридична). Працював 2 роки в міліції та 8 років судовим приставом. Найактивніший тато серед наших батьків. Прийшов у "Хесед Шломо" 2013 року, його діти клієнти Дитячої програми. Спочатку Олександр просто приводив своїх дітей на заняття, але поступово "втягнувся" і сам став допомагати їх проводити. "Офіційно" став волонтером, щойно ми організували Kirovograd Volunteer Community. Брав і бере участь у будівництві Дитячого майданчика (залишилося встановити навіс). Постійно відвідує заняття для дітей групи ризику і дуже часто готує для них. Нещодавно пригощав дітлахів власноруч приготованою Шарлоткою та куркою. Зараз Олександр бере участь у проєкті "У мене є бабуся\дідусь" - він із дітьми взяв шефство над літньою клієнткою Хеседа.