Волонтерство для мене - це не просто спосіб відпочити або психотерапія, це щось більше. Це можливість активно впливати на світ навколо нас і робити його трохи кращим.

Мій вибір займатися волонтерством був обумовлений бажанням зробити світ кращим місцем для життя. У 2012 році я почав свій волонтерський шлях з допомоги організації у святкуванні дня міста Одеси. Цей день став для мене початком чогось нового і значущого.

З часом мій волонтерський досвід розширився, і тепер я беру участь у 70% заходах у місті Одесі та у 10% заходах по всій Україні. Це можливість не лише робити добрі справи, а й зустрічати нових цікавих людей та навчатися щось нове.

Звичайно, існують труднощі у волонтерстві, зокрема, не всі люди завжди розуміють, чому потрібно витрачати свій час на допомогу іншим. Але це не зупиняє мене, адже я вірю у справжнє значення волонтерства і впевнений, що моя робота має сенс.

Для мене волонтерство - це спокій і можливість бути прикладом для нового покоління волонтерів. Це дарує мені задоволення та радість, бо я знаю, що мої зусилля не пропадають дарма і приносять користь нашому суспільству.

Що для мене волонтерство? Це — жити за серцем. Просто робити те, що зможеш не чекаючи «ні слави, ні грошей.» Мені дійсно дуже подобається бути волонтером. Я спробувала це на собі, І вважаю, що це і є найвище бажання людини -допомагати один одному, піклуватись і отримувати від усього цього велике задоволення і радість.

Мене звати Катя і я волонтерка вже приблизно рік. Мені це важливо, бо хочеться відчувати, що я роблю якийсь внесок у добрий стан людей, які потребують допомоги чи уваги. Також мені просто приємно брати участь у соціальних проєктах, і я дуже хочу ще більше часу приділяти волонтерству - спілкуватися з людьми, до яких ми приїжджаємо з шаббатними наборами, чи з дітьми-переселенцями, для яких проводимо різні заходи. Це заряджає енергією і дає натхнення жити.

Мені подобається допомагати. Для мене важливо бути корисним і приносити радість іншим. Моя улюблена частина волонтерської діяльності - це випікання хали. Щоразу, коли я допомагаю випікати халу для спільноти, я відчуваю натхнення. І що найголовніше - усі, з ким я працюю, завжди доброзичливі та позитивні. Це надихає мене продовжувати допомагати і робити добрі справи.

Мене звати Валентина Петрівна Долгорук. Я пенсіонерка, і мої захоплення - це в'язання та вишивання. Одного разу одна з волонтерок запросила мене долучитися до проєкту "Плед тисяча сердець". Відтоді, починаючи з квітня 2022 року, я почала в'язати пледи та комплекти для "квапливок" у пологових будинках. Взимку ми також в'язали шкарпетки для наших захисників. Таким чином, я стала частиною волонтерської групи Kryvyi Rih Volunteer Community. У нас ще багато цікавих проєктів, і мені дуже подобається разом із нашими волонтерами робити добрі справи. Запрошую всіх охочих приєднатися до нашої команди та разом з нами творити добро!

Мене звати Олена Романенко, моя історію волонтерства почалася з того, що я почала варити борщі. Згодом у мене почали надходити замовлення на пиріжки для військових, які служать у гарячій точці. Одного разу хтось приніс парафін, і я вирішила використати його для виготовлення окопних свічок. З цього моменту моя діяльність стала більш різноманітною і корисною. У якийсь момент я побачила рекламу Школи волонтерів при Благодійному Фонді "Хесед Хана" і вирішила піти вчитися. Я брала участь у різних проєктах, починаючи з "Дня Добрих Справ", а нині я беру активну участь у проєкті "Марафон подяки". Наша група волонтерів займається збором речей для родин військовослужбовців і допомагає переселенцям знайти одяг, взуття, посуд, постільну білизну та багато іншого. Наші зусилля не минули дарма, і завдяки ефекту "теплих ручок" та підтримці наших друзів і знайомих, ми змогли зібрати вражаючу кількість речей. Ці речі ми передали сім'ям, які перебували у важкій ситуації. Моя волонтерська участь не тільки приносить користь тим, хто її потребує, а й наповнює моє життя сенсом і радістю. Я переконана, що спільні зусилля та доброта можуть зробити світ кращим.

Мене звати Оксана, і я працюю в авіаметеорологічній станції Кривий Ріг. Моє захоплення - в'язання та вишивка. Одного разу моя подруга розповіла мені про клуб, який створює речі для передчасно народжених дітей. Оскільки я володію навичками в'язання і люблю цю справу, я вирішила долучитися до цієї доброї справи. Так я вже 3 роки є частиною "Клубка Добра" у Kryvyi Rih Volunteer Community. Бажаю вашій команді постійного наповнення новими волонтерами, які привносять свіжий погляд та ентузіазм. Нехай ваше натхнення не знає меж і буде вас наполегливо підтримувати на шляху до досягнення ваших цілей. Нехай кожен ваш творчий успіх стає новим етапом зростання з кожним проєктом, який ви втілюєте. Бажаю вам безліч нових проєктів, які не лише розширять вашу діяльність, а й позитивно вплинуть на спільноту, якій ви надаєте підтримку.

Юрій Романов - постійний учасник багатьох волонтерських програм нашого Центру. Колишній військовий, теперішній пенсіонер, ця людина володіє чудовим ресурсом, який є ключовим для волонтерства - наявністю вільного часу. Юрій постійний учасник будь-яких справ, у яких є потреба у фізичній силі. Крім того, він чудовий танцюрист і волонтерить у проєкті "Бал сивочолих панянок і кавалерів" (з наступного року він уже цілком може бути учасником). Надзвичайно жвавий та енергійний, Юрій Валентинович приходить на допомогу самотнім і самотньо-проживаючим, з радістю виконує кур'єрські завдання у проєкті "Добрий Гість". Для цієї людини волонтерська допомога - не розвага або трата особистого часу. Це насамперед виконання Заповіді Міцви, яку, як релігійна людина, Юрій Валентинович шанує.

Волонтерство для мене - це обмін позитивними емоціями та бажання творити добро в світі, надавати допомогу тим, хто її потребує.

Мій вибір займатися волонтерством був обумовлений змінами, які принесла війна. Переїхавши в Луцьк і приєднавшись до волонтерського центру, я розуміла, що це не просто вибір, а стиль мого життя. Потреба допомагати тим, хто переживає складні часи, стала невід'ємною частиною мого щодення.

У своєму волонтерському шляху я беру участь у проєктах, спрямованих на забезпечення продовольчої безпеки (Food Security), допомогу людям у Хеседі, збір та збереження спогадів в проекті "Пам'ять", а також роботу з підтримки здоров'я в проекті "Радуга здоров'я".

У моєму волонтерському досвіді я не стикаюся з серйозними труднощами. Бути волонтером у нашому центрі - це одне задоволення, адже кожна допомога та кожен проект приносять радість та задоволення.

Волонтерство дарує мені нові знайомства, розширює мої можливості та надає знання, які не тільки корисні для інших, але й для мого власного особистісного зростання.

Одна з найактивніших волонтерів центру. Ірина - саме та, на кого можна покластися в будь-який момент!!! Наразі вона вже координаторка проєкту "Еко Цінності" та постійна волонтерка проєкту "Світ Надії", який працює щотижня. Сама Іра говорить про свою історію так: "У "Poltava Volunteer Community" потрапила випадково. 1, 5 роки тому знайома попросила допомоги з майстер-класом для особливих діток, я погодилася. І відтоді беру участь майже в усіх заходах. Я вважаю, що волонтерство - це можливість змінити життя і, насамперед, не інших, а своє. Для мене волонтерство - це нові знайомства. І не просто знайомства - а знайомства з однодумцями. Волонтерство надихає, дає інструменти для саморозвитку, дає безцінний досвід"

Дмитро та Наталя Конченникови стверджують, що волонтерство - це їхній спосіб життя! Вперше Діма прийшов у Миколаївське товариство єврейської культури, коли був юнаком. 20 років тому разом з усіма хлопцями Діма брав активну участь у Молодіжному Клубі. Через роки Дмитро одружився і знову повернувся в НОЄК, але вже з дружиною Наталією і сином Микитою. Сьогодні сім'я Конченникових одна з найактивніших сімей у волонтерському центрі. Беручи участь у різноманітних проєктах і програмах "Mykolayiv Volunteer Noek", Дмитро і Наталя подають чудовий приклад своєму синові. Адже батьки Микити завжди допомагають тим, хто потребує допомоги. Володіючи добрим серцем і бажанням допомогти, сім'я Конченнікових беруть участь у багатьох проєктах MVC - це і "Взаємодія", і "Шабат у кожен дім", і "Миколаївський некрополь", і "Сімейне волонтерство". Яскравий приклад для майбутніх поколінь!

Волонтерством почав займатися ще в школі, допомагав бабусям, дідусям, їздив у дитячі будинки-інтернати. Після школи продовжив займатися волонтерством в університеті. А цієї весни його запросили взяти участь у благодійній акції від єврейської громади, яка мала назву "День добрих справ", також брав участь у цій самій акції, але в Дніпропетровську. Після цього його взяли у волонтери на постійну основу. Чому я займаюся волонтерством? Це єдиний вид діяльності, яким я займаюся від чистого серця, і просто так віддаю частинку себе іншим людям. І ще напевно, мені хочеться, щоб люди, які з тих чи інших причин не можуть допомогти собі самі знали, розуміли та відчували допомогу від волонтерів. Що я хочу від цієї діяльності? Хочу відчувати себе потрібним, перед тими кому допомагаю. Нові знайомства з такими ж хлопцями, які допомагають іншим. І розуміння того, що наша допомога приносить щастя тим, кому ми допомагаємо.