Я, Табакіна Юлія, практичний психолог Криворізького ліцею № 24 і консультант Гарячої лінії психологічної підтримки м. Кривий Ріг з початку повномасштабного вторгнення зайняла активну громадську позицію. Кривий Ріг від початку повномасштабного вторгнення зайняла активну громадську позицію і вибрала для себе ті сфери діяльності, де я зможу бути корисною. Надаю безоплатну психологічну допомогу, консультую та створюю психологічні програми для підтримки дітей та молоді, а також беру активну участь у різноманітних благодійних акціях, забігах та проєктах. З 2023 року долучилася до дружньої та креативної команди Kryvyi Rih Volunteer Community, де очолила Книжковий клуб "Читануті". Клуб був створений з метою популяризації української літератури, української мови, сучасних авторів та читання, взагалі. Ми організовуємо заходи, де люди можуть обмінюватися книжками, віддавати їх у лікарню або віддавати їх на переробку. За отримані кошти ми можемо фінансувати різні проєкти нашого Центру. У майбутньому планую розширити межі клубу до проведення лекції, тренінгів, освітніх заходів, груп підтримки та івентів на різні психологічні теми. Організувати книжковий клуб для дітей та підлітків, де вони не лише читатимуть книжки, а й обговорюватимуть їх із психологічним підґрунтям, розглядатимуть теми, що сприятимуть розвитку емоційного та соціального інтелекту. Створення читацької групи для людей з особливими потребами або іншими вразливими групами.

Мій волонтерський шлях у Kryvyi Rih Volunteer Community розпочався у 2023 р. із залучення разом із родиною до квесту "День добрих справ". Зараз за можливості беру участь у проєктах нашого центру: "Взаємодія", "Студія шиття", "Вишита доля або Код нації", "Charity box". З дитинства мої батьки, своїм прикладом, закладали усвідомлення важливості безкорисливої допомоги тим, хто цього потребує. Їхня турбота про інших завжди є для мене відображенням того, якою людиною я хочу бути. Тепер я відчуваю відповідальність перед своїм сином. Спостерігаючи за моєю діяльністю, я хочу, щоб він також розумів важливість робити добро і надавати допомогу іншим. Волонтерство стало способом навчити сина важливих життєвих цінностей. Марк Твен колись сказав: "Ми не повинні втрачати шанси робити добро. Його втрата може бути більшою, ніж ми уявляємо собі". Переконання, що саме доброта здатна врятувати наш світ, надихає мене щодня. Я вірю, що кожен акт доброти (навіть той, що на перший погляд здається зовсім незначним) внесений у суспільство, допомагає змінювати світ на краще.

Катрін Осадча - представниця молодого покоління волонтерів. У "Kropyvnytskyi Volunteer Community" з 2016 року. Часто проводить майстер-класи для учасників "Дитячої програми", бере активну участь у проєктах "Shabbat to go", "Майстер-класи в Дитячому будинку м. Новомиргород", "Взаємодія", "Поїздки до м. Олександрія", всеукраїнських акціях "День Добрих Справ", "Зберемо портфель дитині", "Ганукальний марафон", а також у різноманітних общинних заходах. Катрін - дуже добра і чуйна людина. Завжди готова підтримати і, якщо треба, допомогти кожному, хто цього потребує. "Волонтерство - це моє" - каже Катрін. І це правда.

Мене звати Олена, я координаторка нового волонтерського проекту "Остання адреса в Сумах". Суть цього проєкту - у встановленні пам'ятних табличок, присвячених жертвам політичних репресій у Радянській Україні, на фасадах будинків, де ці люди проживали перед арештом. Я історик за освітою і не могла залишитися байдужою до цієї ініціативи. Моя робота над цим проєктом стала невід'ємною частиною мого життя і професійною пристрастю. Я приділяю цьому проєкту величезну кількість часу та енергії, бо я вірю в його важливість і необхідність. Це важливо і потрібно, тому волонтерство займає величезну кількість мого особистого часу. Буде чудово, якщо кожен, хто поділяє наші ідеали та цінності, приєднається до нас. Волонтерство в цьому проєкті відкриває можливість зробити реальний внесок у наше суспільство і допомогти зберегти пам'ять про тих, хто постраждав від політичних репресій.

Трохи більше року тому я вперше потрапила з дитиною на заняття в недільну школу в громаді та познайомилася з дивовижними хлопцями-волонтерами. Ніколи не забуду те, найперше, заняття! Воно проходило під гаслом "Нагодуй птаха взимку", де ми робили справжні годівнички для пернатих із дерева та фанери під чуйним керівництвом Євгена Бродського, а також вивчали, чим можна підгодувати пташок, які зимують у нашій місцевості. Ми з сином пішли з цього заняття в повному захваті, з сяючими очима - відтоді ми постійні учасники різноманітних акцій, що проводяться Volunteer Community Myrgorod. Одночасно я придбала нових друзів-однодумців, отримала можливість відчути себе потрібною оточуючим, долучити до такої благородної справи сина. Бути волонтером - це здорово!

Привіт! Мене звати Шмалько Анастасія, я живу в прекрасному місті Кривий Ріг. Мені 16 років, навчаюся в школі. Хоч я і відчувала сильне бажання стати волонтеркою з початком повномасштабної війни, мої плани здійснилися не одразу, бо змушена була поїхати за кордон. Після повернення в Україну, я почала активно шукати волонтерські організації і натрапила на "Kryvyi Rih Volunteer Community". Натхненна їхньою діяльністю, я залишила свій номер, і зі мною зв'язалася прекрасна волонтерка Ломачевська Марія. Її розповіді про роботу організації викликали в мене глибокий інтерес. Наразі я беру активну участь у проєкті "Взаємодія" та беру участь у зборі донатів для ЗСУ на різних заходах. Я планую долучатися до ще більшої кількості проєктів, а також збираюся взяти участь у школі волонтерів. Kryvyi Rih Volunteer Community - чудова організація з чудовими людьми, завжди готовими допомогти і підтримати. Надзвичайно легко знаходити спільну мову з цією чудовою командою. Я дуже хочу продовжувати розвиватися в цій волонтерській організації і дарувати свою допомогу і доброту. Бажаю вам натхнення, безлічі ідей і нових проєктів для розвитку вашої волонтерської діяльності. Нехай ваша творчість і успіхи зростають із кожним новим проєктом. Я безмежно вдячна, що стала частиною цієї команди. Хочу висловити вдячність кожному, хто бере активну участь у житті волонтерів!

Ця дивовижна людина - чоловік у самому розквіті років, волонтер з дивовижним почуттям гумору, завжди готовий прийти на допомогу іншим. Чоловік із "золотими руками", який допомагає нашим підопічним впоратися з побутовими проблемами. Він завжди знаходить час і бажання прийти на допомогу іншим. Його знайомство з волонтерством почалося як учасника-підопічного проєкту з навчання комп'ютерної грамотності "Skype". Регулярні заняття з волонтерами дали чудовий результат - він навчився користуватися ПК і смартфоном. І це було тільки початком. Він прийняв рішення, що він також може бути корисним, і в нього виникло бажання стати волонтером і допомагати іншим. І він це робить із великим задоволенням. Беручи участь у різних волонтерських акціях, як-от "День Добрих Справ", відвідування собачого розплідника, реабілітаційного центру для людей з обмеженими можливостями "Спільнота", бере участь у прибиранні єврейського кладовища. Але його основна волонтерська діяльність - це допомога в дрібному побутовому ремонті. Багато самотніх людей не можуть впоратися зі своїми побутовими проблемами і він із задоволенням допомагає їм. Він яскравий приклад ініціативності та активної життєвої позиції. Євген часто каже: "Хто, як не я? Я сам не молодий, хоча поки що все в домі роблю самостійно, але, природно, настане той момент, коли і мені знадобитися допомога, я і впевнений, що цю допомогу я отримаю. Я відчуваю себе потрібним і затребуваним. Волонтерство наповнило моє життя сенсом. Особисто для мене це дуже важливо і потрібно!

Волонтерство - це новий, але вже особливо значущий напрям у моєму житті. Медична освіта підказала мені, що допомога людям - моє покликання. Незважаючи на короткий термін волонтерської діяльності, я вже відчуваю, наскільки важливо створювати позитивні емоції та ділитися любов'ю з оточуючими. Спостерігати, які емоції я можу подарувати іншим, змушує мене захоплюватися процесом волонтерства. Особливо я люблю спілкування з дітьми та організацію для них цікавих програм. Мої волонтерські зусилля також спрямовані на розвезення продуктів і допомогу бабусям і дідусям. Мені завжди цікаво знаходити час для того, щоб поговорити з цими життєрадісними людьми. Взаємодія з ними приносить не тільки радість, а й цінний досвід спілкування. У волонтерстві я знайшов не тільки можливість допомагати, а й джерело постійного розвитку. Відчуваю, що це саме моє покликання, і прагну розвиватися в цій галузі в довгостроковій перспективі.

По своїй натурі я дуже активна, енергійна та емоційна людина. Можливо, саме тому моє життя дуже стрімке та сповнене емоційних навантажень. Діти, дві роботи, собака, магазини, гуртки, якісь гості, батьки-родичі, кухня, уроки-садочок – весь день я в русі. І так – із дня у день. Іноді я нагадую собі білочку у колесі, яка бігає-бігає, а колесо крутиться по колу і нічого особливо не змінюється. Коли у Хеседі з’явилося волонтерське направлення, я приймала участь час від часу, коли мене про це просили. Особистої ініціативи я не проявляла, бо думала про те, що в мене жити немає часу, не те, щоб ще волонтерити. Але з часом я стала помічати, що мої рідкі участі у волонтерських проектах приносять мені задоволення, якесь заспокоєння, зняття напруги, заспокоюють мене і сповільнюють мій шалений ритм життя. Особливо це стосувалося проектів з творчим направленням та проектів креативних, масових. І, по-маленьку, потихеньку, я стала все більше часу приділяти волонтерській діяльності, бо зрозуміла, що це вносить в моє життя та в моє світосприйняття позитивні моменти. А коли з’явився проект «Здоров’я у фарбах» я просто стала ним жити. Це моя розрада, моя віддушина, моє заспокоєння та мій особистий кайф. Сьогодні мені вже здається, що без волонтерської діяльності я просто вибухну. Я не скриваю не від кого, що волонтерством займаюсь, в першу чергу, не заради благої справи, а заради себе та своєї сім’ї. Можливо, це егоїстично, але як є. Але чому б не допомогти собі, якщо це іде на благо ближнім?

Сім'я Мамаєвських - одна з небагатьох родин, яка встигає скрізь і завжди! Ще до утворення Миколаївського Волонтерського Центру Ольга та Михайло привели своїх дітей - Володимира, Дарину та Кіру - до Громадського Центру НОЕК зі словами: "Нас багато! Чим ми можемо допомогти?". Через роки, проведені в нашій великій і дружній єврейській родині, Мамаєвські завжди поруч із тими, хто цього потребує. Їхня родинна участь у різних волонтерських проєктах зворушує до глибини душі. Тому, що щиро і з душею! Батьки разом із дітьми беруть участь у таких проєктах і програмах, як - "Сімейне волонтерство", "Миколаївський Некрополь", "Взаємодія", "Свято стукає у двері", "Даруй добро", "Щоб пам'ятали", "Хала - наше все. Шаббат у кожен дім". "NVC" дуже пишається тим, що є така чудова Волонтерська Сім'я!

"Хіба це не найкраще, що може робити людина - поширити навколо себе трохи щастя?" На даний момент моя професія - мама 2-х чудових дітей. Уже понад 2 роки я усвідомлено і постійно займаюся волонтерством. Я чітко для себе вирішила обрати один волонтерський напрямок - і обрала допомогу "Будинку малятка". Кожні вихідні я в гостях у дітей. Силами небайдужих сумчан ми оновили дитячий майданчик, замінили старі вікна на нові пластикові, висадили кілька квіткових клумб, обладнали кабінет психолога і багато, багато іншого. "Я рада, що знайшла себе. Я щиро рада, що моя допомога потрібна і навколо мене є люди, готові підтримати і допомогти."

Для мене волонтерство - це віддавати частинку себе, не просячи нічого натомість. Хтось може сказати, що так я розпилююся в інших людях і скоро вичерпаюся. Але вони не мають рації. Так я примножую радість, якою ділюся. Тому що зернятко любові, посаджене в нужденному серці, має властивість проростати і давати плоди.