Мене звати Костянтин, і я займаюся волонтерською діяльністю вже понад рік. Можливо, я міг би почати це робити раніше, але раніше не усвідомлював її як таку. Для мене дуже важливо мати можливість хоч чимось допомогти в такі важкі часи. Волонтерство допомогло мені вийти з особистої кризи. Можна сказати, що воно було для мене як свіже повітря. Спочатку я думав, що мій внесок - це всього лише крапля в морі, але згодом усвідомив, що море складається з безлічі таких крапель і є величезною силою. Силою, яка робить добрі справи і допомагає іншим. Давним-давно я подивився цікавий фільм під назвою "Плати вперед". Ця трагічна історія заінтригувала мене своєю ідеєю. Суть фільму полягає в тому, що на уроці дітям задали домашнє завдання - придумати систему, яка допомогла б людям покращити життя. Маленький хлопчик вигадав систему допомоги людям, яка полягала в тому, що він безоплатно робив три добрі справи для трьох різних людей, з однією умовою: кожен із цих трьох людей має зробити те саме для трьох інших незнайомців. Я можу встановити паралель із моїми відчуттями. Я знаю, що мій особистий внесок у волонтерську діяльність не буде марним. Він знайде своє місце в цьому світі й обов'язково стане в пригоді комусь.

Я, Табакіна Юлія, практичний психолог Криворізького ліцею № 24 і консультант Гарячої лінії психологічної підтримки м. Кривий Ріг з початку повномасштабного вторгнення зайняла активну громадську позицію. Кривий Ріг від початку повномасштабного вторгнення зайняла активну громадську позицію і вибрала для себе ті сфери діяльності, де я зможу бути корисною. Надаю безоплатну психологічну допомогу, консультую та створюю психологічні програми для підтримки дітей та молоді, а також беру активну участь у різноманітних благодійних акціях, забігах та проєктах. З 2023 року долучилася до дружньої та креативної команди Kryvyi Rih Volunteer Community, де очолила Книжковий клуб "Читануті". Клуб був створений з метою популяризації української літератури, української мови, сучасних авторів та читання, взагалі. Ми організовуємо заходи, де люди можуть обмінюватися книжками, віддавати їх у лікарню або віддавати їх на переробку. За отримані кошти ми можемо фінансувати різні проєкти нашого Центру. У майбутньому планую розширити межі клубу до проведення лекції, тренінгів, освітніх заходів, груп підтримки та івентів на різні психологічні теми. Організувати книжковий клуб для дітей та підлітків, де вони не лише читатимуть книжки, а й обговорюватимуть їх із психологічним підґрунтям, розглядатимуть теми, що сприятимуть розвитку емоційного та соціального інтелекту. Створення читацької групи для людей з особливими потребами або іншими вразливими групами.

Волонтерство для мене - це не лише різні проекти та акції, але й стиль життя, певний тип мислення. Для мене важливо творити добро та бачити цінність в кожному житті.

Мій волонтерський шлях розпочався з майстер-класу "Клубка добра" у місті Рівне. Я завжди намагалася робити добро, але дівчата з цього майстер-класу допомогли спрямувати мою енергію в якесь конкретне русло. До цього я також прилаштувала кошеня, що стало ще одним кроком у світ волонтерства.

У своїх волонтерських активностях я беру участь у в'язанні восьминіжок для передчасно народжених дітей та майстер-класах "Клубка добра". Крім того, я також самостійно роблю окопні свічки як соло-волонтер.

Однією з головних труднощів для мене є брак часу на все, що мені цікаво. Проте волонтерство дарує мені відчуття, що я можу щось змінити у світі, що я не дарма спалюю кисень. Це також дає мені можливість самореалізації, виразити свою творчість та спілкуватися з людьми, близькими по духу.

Мене звати Олена Романенко, моя історію волонтерства почалася з того, що я почала варити борщі. Згодом у мене почали надходити замовлення на пиріжки для військових, які служать у гарячій точці. Одного разу хтось приніс парафін, і я вирішила використати його для виготовлення окопних свічок. З цього моменту моя діяльність стала більш різноманітною і корисною. У якийсь момент я побачила рекламу Школи волонтерів при Благодійному Фонді "Хесед Хана" і вирішила піти вчитися. Я брала участь у різних проєктах, починаючи з "Дня Добрих Справ", а нині я беру активну участь у проєкті "Марафон подяки". Наша група волонтерів займається збором речей для родин військовослужбовців і допомагає переселенцям знайти одяг, взуття, посуд, постільну білизну та багато іншого. Наші зусилля не минули дарма, і завдяки ефекту "теплих ручок" та підтримці наших друзів і знайомих, ми змогли зібрати вражаючу кількість речей. Ці речі ми передали сім'ям, які перебували у важкій ситуації. Моя волонтерська участь не тільки приносить користь тим, хто її потребує, а й наповнює моє життя сенсом і радістю. Я переконана, що спільні зусилля та доброта можуть зробити світ кращим.

Одна з найактивніших волонтерів центру. Ірина - саме та, на кого можна покластися в будь-який момент!!! Наразі вона вже координаторка проєкту "Еко Цінності" та постійна волонтерка проєкту "Світ Надії", який працює щотижня. Сама Іра говорить про свою історію так: "У "Poltava Volunteer Community" потрапила випадково. 1, 5 роки тому знайома попросила допомоги з майстер-класом для особливих діток, я погодилася. І відтоді беру участь майже в усіх заходах. Я вважаю, що волонтерство - це можливість змінити життя і, насамперед, не інших, а своє. Для мене волонтерство - це нові знайомства. І не просто знайомства - а знайомства з однодумцями. Волонтерство надихає, дає інструменти для саморозвитку, дає безцінний досвід"

Волонтерством я займаюся з 2016 року. Все почалося з акції "Серце до серця", яка надихнула мене на допомогу дітям. Ця акція підкорює своєю прозорістю і результативністю. Коли видно результати своєї роботи, то хочеться гори перевернути і допомогти ще більшій кількості людей. Далі були різні проєкти та акції, які допомагали мені ставати особистістю і виховувати в собі доброту. Волонтерство для мене - це можливість допомогти людям і зробити цей світ добрішим і радіснішим. Допомагаючи іншим, ти виховуєш у собі характер, розкриваєш усі свої таланти і стаєш добрішим, мудрішим і толерантнішим. Крім того, займаючись волонтерством, можна познайомитися з яскравими і приголомшливими людьми, які горять ідеєю зробити цей світ кращим і вкладають свій ентузіазм і енергію в допомогу іншим. Волонтерство це круто!

Діма - людина, яка завжди готова прийти на допомогу. Спокійний, злегка сумний, але, при цьому, завжди відповідальний. Йому можна доручити будь-яку роботу, знаючи, що вона буде виконана якісно і вчасно. Координатор волонтерського центру м. Конотоп жодного разу не чув від нього якихось скарг, або слова "ні". Саме такі люди роблять наше життя легшим, а світ добрішим!

Давайте знайомитися! Я Ірина Кліщук, а волонтерство для мене - це стан душі. Бути волонтером - бути людиною. Коли в людини є потреба бути потрібною, допомагати, дарувати добро і радість - це щастя. Я набираюся безцінного досвіду, я зростаю, як людина, я більше люблю і відчуваю. Кожен має своє призначення. Бути волонтером є моє призначення. А вас надихає допомога нужденним?

Мене звати Оксана, і я працюю в авіаметеорологічній станції Кривий Ріг. Моє захоплення - в'язання та вишивка. Одного разу моя подруга розповіла мені про клуб, який створює речі для передчасно народжених дітей. Оскільки я володію навичками в'язання і люблю цю справу, я вирішила долучитися до цієї доброї справи. Так я вже 3 роки є частиною "Клубка Добра" у Kryvyi Rih Volunteer Community. Бажаю вашій команді постійного наповнення новими волонтерами, які привносять свіжий погляд та ентузіазм. Нехай ваше натхнення не знає меж і буде вас наполегливо підтримувати на шляху до досягнення ваших цілей. Нехай кожен ваш творчий успіх стає новим етапом зростання з кожним проєктом, який ви втілюєте. Бажаю вам безліч нових проєктів, які не лише розширять вашу діяльність, а й позитивно вплинуть на спільноту, якій ви надаєте підтримку.

Мене звуть Сергій Барановський. Я закінчив загальноосвітню школу №8 у м.Могилів-Подільський. Я волонтер Хеседа з 2004р. Волонтерство для мене - це одне з моїх хобі у вільний від роботи час і спосіб самореалізації. Я намагаюся брати участь у всіх волонтерських акціях, а також є постійним помічником у проекті "Домашній Майстер".

Волонтерка бере участь у різних проєктах і заходах з лютого 2016 року. Особливу активність Віка почала проявляти з весни 2017 року, коли розпочався проект "Хліб і Молоко". Тепер вона постійний учасник проєкту, щоп'ятниці виконує свою функцію з доставки посилки в сім'ю Нікітіної Маргарити. Дівчина і жінка швидко знайшли спільну мову. Віка також подружилася з Олею та Олексієм - дітьми Маргарити Рудольфівни, які раніше були активними учасниками різних програм ХБФ "Хесед Бешт". Зараз молоді люди зайняті роботою й активність проявляють рідше. Однак завдяки Віці та її візитам у сім'ю до матері сімейства (яка за станом здоров'я практично не виходить з дому) ця єврейська сім'я відчуває нерозривний зв'язок із громадою. І п'ятничними вечорами вони збираються разом, зустрічають Шаббат і можуть довго розмовляти. Проект "Хліб і Молоко" показав Віці системність роботи волонтерства, і тепер вона думає над створенням власного проекту у 2018 році. Конференція в Кишиневі, в колі однодумців, має посприяти її зростанню як волонтерки, надати впевненості у своїх силах і показати приклади інших активістів.

Дмитро та Наталя Конченникови стверджують, що волонтерство - це їхній спосіб життя! Вперше Діма прийшов у Миколаївське товариство єврейської культури, коли був юнаком. 20 років тому разом з усіма хлопцями Діма брав активну участь у Молодіжному Клубі. Через роки Дмитро одружився і знову повернувся в НОЄК, але вже з дружиною Наталією і сином Микитою. Сьогодні сім'я Конченникових одна з найактивніших сімей у волонтерському центрі. Беручи участь у різноманітних проєктах і програмах "Mykolayiv Volunteer Noek", Дмитро і Наталя подають чудовий приклад своєму синові. Адже батьки Микити завжди допомагають тим, хто потребує допомоги. Володіючи добрим серцем і бажанням допомогти, сім'я Конченнікових беруть участь у багатьох проєктах MVC - це і "Взаємодія", і "Шабат у кожен дім", і "Миколаївський некрополь", і "Сімейне волонтерство". Яскравий приклад для майбутніх поколінь!