Розенфельд Олександр Михайлович 26.08.1984 р. Освіта вища економічна Учасник громадських програм з 2001 року (літні сімейні табори, дитячий клуб, театр-студія). З 2014 року - співробітник БЦ "Хесед Емуна", координатор Volunteer Community у м. Вінниця та Вінницькій області.

Що для мене волонтерство? Це — жити за серцем. Просто робити те, що зможеш не чекаючи «ні слави, ні грошей.» Мені дійсно дуже подобається бути волонтером. Я спробувала це на собі, І вважаю, що це і є найвище бажання людини -допомагати один одному, піклуватись і отримувати від усього цього велике задоволення і радість.

Сім'я Мамаєвських - одна з небагатьох родин, яка встигає скрізь і завжди! Ще до утворення Миколаївського Волонтерського Центру Ольга та Михайло привели своїх дітей - Володимира, Дарину та Кіру - до Громадського Центру НОЕК зі словами: "Нас багато! Чим ми можемо допомогти?". Через роки, проведені в нашій великій і дружній єврейській родині, Мамаєвські завжди поруч із тими, хто цього потребує. Їхня родинна участь у різних волонтерських проєктах зворушує до глибини душі. Тому, що щиро і з душею! Батьки разом із дітьми беруть участь у таких проєктах і програмах, як - "Сімейне волонтерство", "Миколаївський Некрополь", "Взаємодія", "Свято стукає у двері", "Даруй добро", "Щоб пам'ятали", "Хала - наше все. Шаббат у кожен дім". "NVC" дуже пишається тим, що є така чудова Волонтерська Сім'я!

Це добра і відкрита людина. До Волонтерського центру Людмилу привело бажання допомагати людям. Вона просто побачила банер Kropyvnytskyi Volunteer Community і прийшла до нас. Уже понад два роки волонтерка Шиляєва Людмила - активна учасниця проєктів KVC "Даруй добро" (колишній "Банк речей"), "Взаємодія" (колишній "У мене є бабуся"), "Крила доброти" (колишній "Я - волонтер"), "Мрія не старіє". Рішенням волонтерського активу Kropyvnytskyi Volunteer Community Людмилу було делеговано на Конференцію волонтерів, що відбувалася в жовтні 2017 року в Кишиневі. У Центрі в неї з'явилося багато друзів-однодумців. "Я щаслива, що є частиною Kropyvnytskyi Volunteer Community" - каже Людмила.

Я, Черних Галина Василівна працювала економістом, а зараз пенсіонер. Усе життя займалася плетінням, вишивкою, шиттям. Коли дізналася про клуб "28 петель", із задоволенням взялася за в'язання речей для недоношених діток. Потім плели пледики для рекорду, який занесли до книги "Рекордів України", а потім почала в'язати шкарпетки для наших захисників.

Через деякий час ми почали шити адаптивну білизну, шопери, сумочки та ремонтуємо одяг клієнтам "Хесед Хана".

Бажаю команді Volunteer Community безмежної мотивації та ентузіазму в нашій благородній справі. Нехай кожен створений проєкт приносить задоволення і підтримку тим, про кого ми піклуємося.

Мене звати Анатолій. Я закінчив Київський Національний Аграрний Університет за спеціальністю зооінженер. З 2015 року я займаюся дрібним побутовим ремонтом у проєкті "Домашній Майстер", допомагаю лагодити меблі, ремонтувати деякі домашні прилади. Волонтерство для мене - це можливість допомогти нужденним і реалізувати себе та свої навички.

Галина дуже любить єднання з природою, вона завжди перша відкриває купальний сезон і остання його закриває, щотижня їздить до лісу, незважаючи на погоду чи стан здоров'я. Це людина, яка не сидить на місці, а завжди веде активний спосіб життя. Галя чудова мама для свого особливого сина, який народився з ДЦП, чудовий співрозмовник, весела, добра і чуйна. А ще прекрасна швачка, яка завжди нас виручає! Підшити, вшити, розшити або терміново перешити - всі підопічні "Хеседа" і "RVC" біжать до неї. Так само Галина активно бере участь у проєктах "Барахолка" і "НарруОld". "Той, хто нічого не робить для інших - нічого не робить для себе", - фраза Гете, який Галина вважає своїм девізом і з яким вона йде по життю!

Юрій Романов - постійний учасник багатьох волонтерських програм нашого Центру. Колишній військовий, теперішній пенсіонер, ця людина володіє чудовим ресурсом, який є ключовим для волонтерства - наявністю вільного часу. Юрій постійний учасник будь-яких справ, у яких є потреба у фізичній силі. Крім того, він чудовий танцюрист і волонтерить у проєкті "Бал сивочолих панянок і кавалерів" (з наступного року він уже цілком може бути учасником). Надзвичайно жвавий та енергійний, Юрій Валентинович приходить на допомогу самотнім і самотньо-проживаючим, з радістю виконує кур'єрські завдання у проєкті "Добрий Гість". Для цієї людини волонтерська допомога - не розвага або трата особистого часу. Це насамперед виконання Заповіді Міцви, яку, як релігійна людина, Юрій Валентинович шанує.

Одного разу, я поставив собі запитання, чому я волонтер? На це запитання можна знайти багато відповідей. Ну, по-перше, - я молодий і енергійний, що важливо для волонтера. По-друге, мені подобається бути необхідним людям будь-якого віку. По-третє, - мені приносить задоволення бачити результати від підтримки та допомоги, яку я даю літнім людям. А, по-четверте, - я заряджаюся позитивом від спілкування з дітьми. Твори добро на всій землі, Воно повернеться знову до тебе. І милосердя серед людей Планету зробить сильнішою!

Однією з активних волонтерів проєкту "Крила Доброти" БФ "Хесед Шаарей Ціон" є Тамара Трофименко. У період пандемії вона не має наміру сидіти вдома. До початку пандемії вона в Хеседі відповідала за "красу" підопічних. Вона волонтерка-перукарка!!! У день, коли вона чергувала в нашій перукарні (п'ятниця) завжди були черги. Тому що в неї такий шарм, так любить людей. Вона приголомшлива господиня, дуже любить готувати і пекти. Тому зараз вона наш помічник з проведення майстер-класу з приготування їжі. Хесед в її особі отримав чуйного, вірного і люблячого друга ХЕСЕДА. - Для мене це натхнення. Коли люди кажуть спасибі, для мене це дорогого коштує. Я з великим задоволенням, від душі й серця виконую всі прохання та доручення. Для мене наш Хесед - це рідний дім, де мої друзі, приємні обличчя, чуйні й уважні співробітники. Я щаслива, що я затребувана і дякую всім, хто до мене звертається - каже Тамара

Мене звуть Ар'є Лисаков, я родом з Одеси. У 2000 році я репатріювався в Ізраїль, а через 15 років приїхав до Львова. Багато хто ставить мені запитання: "Що привело мене сюди? Заради чого я залишив роботу, кар'єру і життя там?" На ці запитання багато простих відповідей, але жодна з них неабсолютна. Просто я відчув як щось кличе і час настав, а в такому разі вже йдеш уперед без жодних причин, вони виникають по ходу дій. Взагалі я не дуже люблю слова "волонтерити", "волонтер". Що стосується особисто мене, то я волонтер (доброволець, людина доброї волі) у всьому, чим займаюся, навіть у приватній оплачуваній роботі. Я людина дії, за спиною в мене роки навчання у військово-морському училищі та служби у флоті. Там навчають саме таким чином і по іншому не можна. Тому, якщо необхідно щось робити, ця справа варта уваги і час для неї настав - я йду і роблю. Це і є моє "волонтерське" кредо.

Волонтерство для мене - це допомога, співпраця і співчуття. Коли в мене з'являється вільний час, я завжди шукаю можливості допомогти іншим. Мене надихає можливість бути Шабатним гостем, взаємодія з людьми та участь у проєктах, які допомагають сприяти духовному розвитку та взаєморозумінню. Для мене волонтерство - це насолода і можливість допомогти іншим.