Привіт, мене звуть Даша, мені 19 років. Я закінчила курси перукарського мистецтва. Волонтерська діяльність стала важливою частиною мого життя завдяки координаторці Волонтерського Центру. Вона запропонувала мені брати участь у проєкті "Плед тисячі сердець". Спочатку ми почали в'язати квадратики вдома, а потім я стала активною членкою волонтерської команди Krivoy Rog Volunteer Community. Мій перший досвід включав участь у "Дні Добрих Справ", де я допомагала іншим перукарям заплітати дівчатам коси. Я дуже вдячна організаторам за можливість взяти участь у цій акції. Зараз я із задоволенням приїжджаю до волонтерського центру, бо щоразу тут з'являється можливість творити добрі справи. Ми готуємо хали, відвідуємо бабусь і дідусів, готуємо смаколики для допомоги нашим хлопцям. Нещодавно ми передали обладнання для передчасно народжених дітей у пологовий будинок, і це були неймовірні емоції. Волонтерство дарує мені радість і задоволення від можливості допомагати тим, хто цього потребує. Я хочу побажати всім нам натхнення, нових дивовижних проєктів, позитиву та непередаваних емоцій! Дякую, що ви робите добрі справи і надаєте можливість приєднатися до вас у цьому чудовому світі волонтерства!

Влітку 2021-го року мені на очі потрапив пост про клуб "28 петель", який перебував у пошуках рукодільниць. В'язати вмію з дитинства, це моя медитація. Розумію, що можу допомогти недоношеним дітлахам. Прийшла на зустріч, на якій побачила дуже красивих, привітних, відкритих дівчат, жінок, які в'яжуть такі милі речі для діток. Дарують тепло своїх рук і сердець через свої пледики, шкарпетки, шапочки... І таке світло від них виходило!!! Долучилася до справи з першої нашої зустрічі. На кожну нашу зустріч летіла на крилах! Поспішала більше нав'язати, намагалася більше навчитися у більш досвідчених дівчат. Так почалося моє волонтерство. А потім настали страшні часи, війна. ...І ми почали зігрівати наших воїнів в'язаними речами. Перший місяць війни спати було неможливо. Ночами лізли в голову страшні думки. І щоб не впасти в депресію, почала в'язати ночами з молитвами про перемогу... Усі дівчата стали подругами, однодумцями, ми такі різні, але всі зараз працюємо з одними думками.

Я однозначно оптиміст, який не втомлюється дякувати життю, світобудові, Всевишньому за його можливості та уроки. Але оптиміст, який реально дивиться на навколишній світ. Намагаюся у всіх життєвих ситуаціях знайти позитивний момент, коли це не виходить - починаю дивитися на проблеми під іншим кутом. Прагну незалежності, але не вважаю, що будь-яка мета може виправдати засоби. Усі мої дії та вчинки пронизані чесністю та відкритістю. Не люблю і вкрай рідко терплю брехню та лицемірство. Чому я почала займатися волонтерством? Тому що відчула необхідність у допомозі іншим людям. Якщо у мене є фізична, фінансова, розумова можливість допомогти людині, у якої такої можливості немає, то потрібно діяти. Важливим фактором волонтерства є і моє прагнення навчити своїх дітей бути людьми. Справжніми. Чистими, щедрими, такими, що вміють зрозуміти і прийняти, такими, що вміють поділитися своїми знаннями, силами, радістю і можливостями. Мої побажання охочим стати частиною VC такі: не бійтеся почати "волонтерити"! Це затягує, відкриває нові можливості вашого великого і доброго серця!

Я в нашій Обшині з 2013 року. Був учасником "Підліткового клубу" та "Школи мадрихів". Наразі я учасник "Молодіжного клубу" та активно займаюся волонтерською діяльністю, беру участь у Всеукраїнських волонтерських акціях. У 2016 році мій батько - волонтер "Родинного клубу" ініціював впровадження проєкту "Шаббат шалом, єврейський дім" у нашій Громаді і я став активним учасником проєкту. Моя родина - волонтери, і я йду їхніми стопами! Що може бути краще допомагати разом і разом брати участь у волонтерських акціях і проєктах! Мене часто запитують: "Навіщо тобі це?", а я відповідаю: "Тому, що люблю це!" Мої побажання охочим стати частиною VC: Давайте "волонтерити" разом! Це круто - змінювати світ на краще!

Мене звати Інна Давніч. Якось моя подружка запросила мене приєднатися до проєкту "Марафон добра", потім я брала участь у проєкті "Взаємодія" та "Charity box". Kryvyi Rih Volunteer Community - це організація з чудовими людьми, які завжди готові допомогти і підтримати. Вона дає можливість допомагати, розвиватися, розширювати свій кругозір, займатися з людьми. Мені дуже подобається допомагати тим, хто цього потребує. Найголовніше - це те, що я займаюся дійсно потрібною справою.

Бажаю щоб до нашого руху долучалися нові волонтери, які будуть вносити свіжий погляд і нові проєкти.

Мене звати Анна. Напевно, у волонтерство мене привели мої батьки, яких немає з нами вже майже 45 років. Вони пішли з життя дуже молодими з інтервалом у 8 місяців, один за одним. Хоча вони не були волонтерами в сучасному розумінні, їх пам'ятають з повагою і говорять про них добрі слова й досі. З плином часу їхні вчинки та дії стають дедалі значимішими. Коли ми з сестричкою були маленькими, вони виносили у двері біле простирадло і діапроектор, збирали всіх дітей, прибирали стільці з усіх боків, і тато показував діафільми, а мама читала тексти. Коли ми пішли до школи, для наших однокласників не було найкращих друзів, які могли б дати пораду або допомогти з організацією та вирішенням суперечок. Вони працювали в колишньому РУ ім. Кірова - мама у відділі кадрів, а тато був заступником директора з охорони праці. Про те, як вони допомагали співробітникам, я дізнаюся вже від дітей та онуків працівників, які досі пам'ятають їхні добрі справи. Я можу розповідати багато про них, але краще піти і побачити на власні очі.

Волонтерство - це моє покликання, поклик душі та усвідомлений шлях, який можна назвати стилем життя. У нашому суспільстві завжди бракує людяності, коли починаєш дивитися навколо... Я долучилася до команди волонтерів саме за внутрішнім спонуканням, тут поєдналися моя любов до дітей та рукоділля. Для мене в'язання мініатюрного одягу - це справжнє задоволення. Проєкт "Клубок добра" у мережі Volunteer Community став відправною точкою мого волонтерського шляху в цій команді. Потім Тетяна Куц, яка очолювала цей проєкт, запропонувала мені стати координатором проєкту. Без роздумів я погодилася, бо якщо досвідчена людина побачила в мені потенціал, значить, я зможу впоратися з усіма завданнями. Так почалася нова глава мого волонтерства. Керувати волонтерами - це величезна відповідальність, яка вимагає безліч навичок. Але завдяки команді фей-волонтерів я легко адаптувалася. Я відчуваю, що знаходжусь на своєму шляху, і, незважаючи на всі стереотипи, зараз усі люди усвідомлюють, наскільки важливим є волонтерство.

Моя історія волонтерства почалася, коли я звільнилася з роботи. Щоб позбутися негативних думок, я вирішила зайнятися перебором залишків пряжі. Ці залишки були дуже маленькими клубочками, і мені було шкода викидати їх. Я захотіла зв'язати щось маленьке і миленьке. У пошуках схем для виробів я заглянула в інтернет і натрапила на "Клуб 28 петель Україна". Знайшла координатора в місті Кривий Ріг. На даний момент я вже майже 2 роки є волонтером у "Клубку Добра" міста Кривий Ріг. Не знаю, це багато чи мало, але для мене цей рік був сповнений нових приємних знайомств і добрих справ. Я не рахувала, скільки шапочок, шкарпеток і жилетів-пледів я зв'язала. Але завжди в'язала з добрими побажаннями і частинкою себе. Віддай частинку доброти вашої душі, і вона перетвориться на більшу та об'єднається з іншими частинками. Таким чином, добро і світло ніколи не зникнуть.

Доброго дня! Мене звати Марина. Я - волонтер Криворізького осередку Volunteer Community. В організацію мене привів мій син Коля, який першим у нашій родині почав брати участь у добрих справах. Він казав: "Мамо, йдемо зі мною. Там потрібні люди." Зараз я не уявляю себе без нашої дружної волонтерської родини. Яку б справу ми не робили, кожен готовий допомогти. Основною моєю діяльністю є проєкт "Взаємодія". Я беру участь у випіканні хал, створенні чаїв і смаколиків для маломобільних літніх людей. Щоразу із задоволенням відвідую наших дідусів і бабусь, бо знаю, наскільки для них це важливо. Їм дуже не вистачає спілкування, яке ми несемо. Коли відчиняються двері, я бачу сповнені радості очі. Деякі навіть не можуть стримати сліз вдячності. Мені особисто дуже цікаві наші бесіди. Це цінний зворотний зв'язок. Відчувати себе потрібним - це головне в нашій справі. Дуже важливою для мене є участь в акціях "Збери портфель дитині", "Крила", різноманітних виїздах, де збирають кошти для наших захисників і немовлят, допомога у виготовленні окопних свічок для захисників і багатьох інших справах. Мій чоловік також долучився до волонтерства. І в нас тепер є спільна сімейна справа. Запрошую до нас усіх небайдужих!

Мене звати Оксана, і я працюю в авіаметеорологічній станції Кривий Ріг. Моє захоплення - в'язання та вишивка. Одного разу моя подруга розповіла мені про клуб, який створює речі для передчасно народжених дітей. Оскільки я володію навичками в'язання і люблю цю справу, я вирішила долучитися до цієї доброї справи. Так я вже 3 роки є частиною "Клубка Добра" у Kryvyi Rih Volunteer Community. Бажаю вашій команді постійного наповнення новими волонтерами, які привносять свіжий погляд та ентузіазм. Нехай ваше натхнення не знає меж і буде вас наполегливо підтримувати на шляху до досягнення ваших цілей. Нехай кожен ваш творчий успіх стає новим етапом зростання з кожним проєктом, який ви втілюєте. Бажаю вам безліч нових проєктів, які не лише розширять вашу діяльність, а й позитивно вплинуть на спільноту, якій ви надаєте підтримку.

Я народилася в єврейській родині 11 листопада 1947 року. Закінчила Запорізький медичний інститут за спеціальністю фармакологія. У 2008 році потрапила в Хесед і з того моменту стала волонтеркою. Я - акторка волонтерської театральної студії "Шпиль", співачка хору "Золоті голоси", беру активну участь у проєкті "Допомога вдома" і є волонтеркою програми "Відкритий дім". Мій девіз: "Дарувати тепло людям"! Друзі, пам'ятайте, що так важливо віддавати своє тепло і допомогу нужденним людям!

Вадим є одним із найактивніших учасників Сімейного клубу та програм ОЦ протягом 12 років. Його діти Єгор і Маргарита виросли в стінах ОЦ і на сьогоднішній день вони учасники Підліткового клубу та активні волонтери. З моменту приходу в ОЦ Вадим був ініціатором і організатором багатьох сімейних проєктів, свят, заходів, спрямованих на збереження і передачу єврейських традицій. Уже тоді його життєва позиція була спрямована на розвиток єврейської громади та створення самодостатнього Сімейного клубу. Постійно в сімейному клубі, як на виїзних заходах, так і в стінах Хеседу, Вадим проводить Шаббати і розповідає про традиції. У лютому 2016 р. виступив з ініціативою проведення Шаббатів щомісяця для всіх охочих учасників і клієнтів програм Хеседа. Цю ідею ми взяли як частину проекту "Шаббат шалом. Єврейський дім". Це прекрасний проєкт, який дуже популярний на сьогодні.