Я народилася в єврейській родині 11 листопада 1947 року. Закінчила Запорізький медичний інститут за спеціальністю фармакологія. У 2008 році потрапила в Хесед і з того моменту стала волонтеркою. Я - акторка волонтерської театральної студії "Шпиль", співачка хору "Золоті голоси", беру активну участь у проєкті "Допомога вдома" і є волонтеркою програми "Відкритий дім". Мій девіз: "Дарувати тепло людям"! Друзі, пам'ятайте, що так важливо віддавати своє тепло і допомогу нужденним людям!

Мене звати Валентина Петрівна Долгорук. Я пенсіонерка, і мої захоплення - це в'язання та вишивання. Одного разу одна з волонтерок запросила мене долучитися до проєкту "Плед тисяча сердець". Відтоді, починаючи з квітня 2022 року, я почала в'язати пледи та комплекти для "квапливок" у пологових будинках. Взимку ми також в'язали шкарпетки для наших захисників. Таким чином, я стала частиною волонтерської групи Kryvyi Rih Volunteer Community. У нас ще багато цікавих проєктів, і мені дуже подобається разом із нашими волонтерами робити добрі справи. Запрошую всіх охочих приєднатися до нашої команди та разом з нами творити добро!

Волонтерство - це моє покликання, поклик душі та усвідомлений шлях, який можна назвати стилем життя. У нашому суспільстві завжди бракує людяності, коли починаєш дивитися навколо... Я долучилася до команди волонтерів саме за внутрішнім спонуканням, тут поєдналися моя любов до дітей та рукоділля. Для мене в'язання мініатюрного одягу - це справжнє задоволення. Проєкт "Клубок добра" у мережі Volunteer Community став відправною точкою мого волонтерського шляху в цій команді. Потім Тетяна Куц, яка очолювала цей проєкт, запропонувала мені стати координатором проєкту. Без роздумів я погодилася, бо якщо досвідчена людина побачила в мені потенціал, значить, я зможу впоратися з усіма завданнями. Так почалася нова глава мого волонтерства. Керувати волонтерами - це величезна відповідальність, яка вимагає безліч навичок. Але завдяки команді фей-волонтерів я легко адаптувалася. Я відчуваю, що знаходжусь на своєму шляху, і, незважаючи на всі стереотипи, зараз усі люди усвідомлюють, наскільки важливим є волонтерство.

Мене звати Оксана, і я працюю в авіаметеорологічній станції Кривий Ріг. Моє захоплення - в'язання та вишивка. Одного разу моя подруга розповіла мені про клуб, який створює речі для передчасно народжених дітей. Оскільки я володію навичками в'язання і люблю цю справу, я вирішила долучитися до цієї доброї справи. Так я вже 3 роки є частиною "Клубка Добра" у Kryvyi Rih Volunteer Community. Бажаю вашій команді постійного наповнення новими волонтерами, які привносять свіжий погляд та ентузіазм. Нехай ваше натхнення не знає меж і буде вас наполегливо підтримувати на шляху до досягнення ваших цілей. Нехай кожен ваш творчий успіх стає новим етапом зростання з кожним проєктом, який ви втілюєте. Бажаю вам безліч нових проєктів, які не лише розширять вашу діяльність, а й позитивно вплинуть на спільноту, якій ви надаєте підтримку.

Мене звати Інна Давніч. Якось моя подружка запросила мене приєднатися до проєкту "Марафон добра", потім я брала участь у проєкті "Взаємодія" та "Charity box". Kryvyi Rih Volunteer Community - це організація з чудовими людьми, які завжди готові допомогти і підтримати. Вона дає можливість допомагати, розвиватися, розширювати свій кругозір, займатися з людьми. Мені дуже подобається допомагати тим, хто цього потребує. Найголовніше - це те, що я займаюся дійсно потрібною справою.

Бажаю щоб до нашого руху долучалися нові волонтери, які будуть вносити свіжий погляд і нові проєкти.

Волонтерством займався і до цього, але з мережею познайомився під час онлайн навчання дружини у "Школі волонтерів". Відтоді щотижня по 5-8 годин виділяє на творення добрих справ з іншими учасниками. Спочатку це була участь у проєкті "Взаємодія", де розвозили продуктові набори клієнтам Хеседи, спілкувалися з ними, допомагали у вирішенні побутових питань. Згодом, взяв участь у проєкті "Турботливий зв'язок" і протягом двох місяців розвіз телефони близько 40 клієнтам Хеседа. І так з кожним разом кількість проєктів, у яких бере участь, збільшується. Оскільки працює у вищому навчальному закладі, то залучає до волонтерства і студентів, і колектив. Надихають люди, які оточують, а мотивує та підтримує родина. Вдячний мережі Volunteer Community за можливість допомагати, розвиватися, знайомитися з людьми, налагоджувати зв'язки між містами, країнами, розширювати свій світогляд та наповнювати свій багаж знань новим і дуже цікавим!

Я однозначно оптиміст, який не втомлюється дякувати життю, світобудові, Всевишньому за його можливості та уроки. Але оптиміст, який реально дивиться на навколишній світ. Намагаюся у всіх життєвих ситуаціях знайти позитивний момент, коли це не виходить - починаю дивитися на проблеми під іншим кутом. Прагну незалежності, але не вважаю, що будь-яка мета може виправдати засоби. Усі мої дії та вчинки пронизані чесністю та відкритістю. Не люблю і вкрай рідко терплю брехню та лицемірство. Чому я почала займатися волонтерством? Тому що відчула необхідність у допомозі іншим людям. Якщо у мене є фізична, фінансова, розумова можливість допомогти людині, у якої такої можливості немає, то потрібно діяти. Важливим фактором волонтерства є і моє прагнення навчити своїх дітей бути людьми. Справжніми. Чистими, щедрими, такими, що вміють зрозуміти і прийняти, такими, що вміють поділитися своїми знаннями, силами, радістю і можливостями. Мої побажання охочим стати частиною VC такі: не бійтеся почати "волонтерити"! Це затягує, відкриває нові можливості вашого великого і доброго серця!

Волонтерством почав займатися ще в школі, допомагав бабусям, дідусям, їздив у дитячі будинки-інтернати. Після школи продовжив займатися волонтерством в університеті. А цієї весни його запросили взяти участь у благодійній акції від єврейської громади, яка мала назву "День добрих справ", також брав участь у цій самій акції, але в Дніпропетровську. Після цього його взяли у волонтери на постійну основу. Чому я займаюся волонтерством? Це єдиний вид діяльності, яким я займаюся від чистого серця, і просто так віддаю частинку себе іншим людям. І ще напевно, мені хочеться, щоб люди, які з тих чи інших причин не можуть допомогти собі самі знали, розуміли та відчували допомогу від волонтерів. Що я хочу від цієї діяльності? Хочу відчувати себе потрібним, перед тими кому допомагаю. Нові знайомства з такими ж хлопцями, які допомагають іншим. І розуміння того, що наша допомога приносить щастя тим, кому ми допомагаємо.

Доброго дня! Мене звати Марина. Я - волонтер Криворізького осередку Volunteer Community. В організацію мене привів мій син Коля, який першим у нашій родині почав брати участь у добрих справах. Він казав: "Мамо, йдемо зі мною. Там потрібні люди." Зараз я не уявляю себе без нашої дружної волонтерської родини. Яку б справу ми не робили, кожен готовий допомогти. Основною моєю діяльністю є проєкт "Взаємодія". Я беру участь у випіканні хал, створенні чаїв і смаколиків для маломобільних літніх людей. Щоразу із задоволенням відвідую наших дідусів і бабусь, бо знаю, наскільки для них це важливо. Їм дуже не вистачає спілкування, яке ми несемо. Коли відчиняються двері, я бачу сповнені радості очі. Деякі навіть не можуть стримати сліз вдячності. Мені особисто дуже цікаві наші бесіди. Це цінний зворотний зв'язок. Відчувати себе потрібним - це головне в нашій справі. Дуже важливою для мене є участь в акціях "Збери портфель дитині", "Крила", різноманітних виїздах, де збирають кошти для наших захисників і немовлят, допомога у виготовленні окопних свічок для захисників і багатьох інших справах. Мій чоловік також долучився до волонтерства. І в нас тепер є спільна сімейна справа. Запрошую до нас усіх небайдужих!

Мене звати Анна. Напевно, у волонтерство мене привели мої батьки, яких немає з нами вже майже 45 років. Вони пішли з життя дуже молодими з інтервалом у 8 місяців, один за одним. Хоча вони не були волонтерами в сучасному розумінні, їх пам'ятають з повагою і говорять про них добрі слова й досі. З плином часу їхні вчинки та дії стають дедалі значимішими. Коли ми з сестричкою були маленькими, вони виносили у двері біле простирадло і діапроектор, збирали всіх дітей, прибирали стільці з усіх боків, і тато показував діафільми, а мама читала тексти. Коли ми пішли до школи, для наших однокласників не було найкращих друзів, які могли б дати пораду або допомогти з організацією та вирішенням суперечок. Вони працювали в колишньому РУ ім. Кірова - мама у відділі кадрів, а тато був заступником директора з охорони праці. Про те, як вони допомагали співробітникам, я дізнаюся вже від дітей та онуків працівників, які досі пам'ятають їхні добрі справи. Я можу розповідати багато про них, але краще піти і побачити на власні очі.

Багато хто думає, що найкраща допомога - це гроші. Озираючись назад, я бачу, якій величезній кількості людей я надала допомогу, не усвідомлюючи цього ще до того, як з'явився волонтерський рух у Кривому Розі. Я відгукувалася на допомогу бабусі-сусідки: підстригти її, принести продукти, купити ліки, прибрати у квартирі, допомогти розібратися в телефоні і навчити її користуватися ним, і багато іншого. Бабуся раділа, і не могла повірити, що таке можливо просто так (це питання про допомогу без грошей). Це було для мене звичайним покликом "внутрішнього голосу". Мені здається, що в сучасному світі, де і так багато приводів для розладів, подарувати привід для радості - велике щастя. За ці роки в мене є досвід, яким я хочу ділитися з іншими, розповісти про нього тим, хто ще не зрозумів, хто такий волонтер. Найголовніше, що в мене є відчуття того, що я займаюся дійсно потрібною справою.

Мене звати Яна, і я почала займатися волонтерською діяльністю з вересня 2022 року. Що спонукає мене до волонтерства? По-перше, я вірю, що займаючись волонтерством, ми робимо кращим не тільки світ, а й себе. За цей час я дуже змінилася на краще і не хочу зупинятися на цьому. По-друге, це просто незабутнє відчуття, коли ти відчуваєш себе корисним для суспільства і знаєш, що робиш внесок у розвиток свого міста і всієї країни. По-третє, мені це просто дуже подобається! Волонтерство - це вже мій стиль життя, який я не хочу змінювати. У Sumy Volunteer Community я знайшла справжню волонтерську сім'ю, де ти не тільки допомагаєш іншим, а й тебе самого підтримують і мотивують. Наразі волонтерство - це мій особистий внесок у нашу спільну перемогу, щоб потім я розуміла, що теж доклала зусиль до неї і не була байдужою до долі України. Коли я роблю добрі справи, мене охоплює дуже приємне відчуття, яке неможливо описати одним словом. Це суміш щастя, радості, задоволення, натхнення і гордості... Моє серце наповнюється теплом, коли зробивши добру справу, бачиш задоволеного ситого котика або посмішку, чуєш приємні слова на свою адресу. Ще в шкільні роки я прочитала красиву цитату Амелії Ерхарт, з якою я повністю згодна: "Один-єдиний добрий вчинок широко розкидає своє коріння, з якого виростають нові пагони, з яких потім народжуються нові дерева". Я сподіваюся, що своїми добрими справами я когось надихаю на добрі вчинки і ми всі разом запускаємо глобальний кругообіг добра у світі.