Олександр Голуб 1976 року народження. Освіта: вища (юридична). Працював 2 роки в міліції та 8 років судовим приставом. Найактивніший тато серед наших батьків. Прийшов у "Хесед Шломо" 2013 року, його діти клієнти Дитячої програми. Спочатку Олександр просто приводив своїх дітей на заняття, але поступово "втягнувся" і сам став допомагати їх проводити. "Офіційно" став волонтером, щойно ми організували Kirovograd Volunteer Community. Брав і бере участь у будівництві Дитячого майданчика (залишилося встановити навіс). Постійно відвідує заняття для дітей групи ризику і дуже часто готує для них. Нещодавно пригощав дітлахів власноруч приготованою Шарлоткою та куркою. Зараз Олександр бере участь у проєкті "У мене є бабуся\дідусь" - він із дітьми взяв шефство над літньою клієнткою Хеседа.

Мене звати Соня і мені 14. Я дуже люблю малювати, тому вчуся в художній школі, де я можу розвинути свій талант. Крім цього я відвідую молодіжний єврейський клуб Міфгаш. Саме там я дізналася про волонтерство та волонтерський центр у нашому місті. Для мене волонтерство - це можливість зробити щось на благо, подарувати комусь щастя. Я брала участь у проєктах "Книга рецептів", "Тиждень добрих справ", "Поїздки в дитячий будинок", а зараз веду підлітковий клуб і свій волонтерський проєкт від AJT "Вішудха". Я б хотіла побажати всім волонтерам не зупинятися в розвитку та поширенні своєї діяльності, адже волонтерство дає сили для того, щоб жити.

Це добра і відкрита людина. До Волонтерського центру Людмилу привело бажання допомагати людям. Вона просто побачила банер Kropyvnytskyi Volunteer Community і прийшла до нас. Уже понад два роки волонтерка Шиляєва Людмила - активна учасниця проєктів KVC "Даруй добро" (колишній "Банк речей"), "Взаємодія" (колишній "У мене є бабуся"), "Крила доброти" (колишній "Я - волонтер"), "Мрія не старіє". Рішенням волонтерського активу Kropyvnytskyi Volunteer Community Людмилу було делеговано на Конференцію волонтерів, що відбувалася в жовтні 2017 року в Кишиневі. У Центрі в неї з'явилося багато друзів-однодумців. "Я щаслива, що є частиною Kropyvnytskyi Volunteer Community" - каже Людмила.

Пенсіонерка, клієнтка КОБОЄЦ "Хесед Шломо" та волонтерка Kropyvnytskyi Volunteer Community від дня його заснування. Активна учасниця проєктів "Я - волонтер!", "Поїздки в місто Олександрія", "Банк речей", акцій "Зберемо портфель дитині", "Тиждень добрих справ", "Зробимо Україну чистою". Як волонтерка - проводить для дітей майстер-класи з ткацтва, а для підлітків та молоді Хеседа - майстер-класи з гри в настільний теніс - Любов є майстром спорту з настільного тенісу. Завжди готова надати допомогу будь-кому, хто її потребує. "У Волонтерському Центрі я зустріла своїх однодумців. Разом із ними ми робимо багато добрих справ, даруючи тим, кому допомагаємо, любов і тепло своїх сердець."

Катрін Осадча - представниця молодого покоління волонтерів. У "Kropyvnytskyi Volunteer Community" з 2016 року. Часто проводить майстер-класи для учасників "Дитячої програми", бере активну участь у проєктах "Shabbat to go", "Майстер-класи в Дитячому будинку м. Новомиргород", "Взаємодія", "Поїздки до м. Олександрія", всеукраїнських акціях "День Добрих Справ", "Зберемо портфель дитині", "Ганукальний марафон", а також у різноманітних общинних заходах. Катрін - дуже добра і чуйна людина. Завжди готова підтримати і, якщо треба, допомогти кожному, хто цього потребує. "Волонтерство - це моє" - каже Катрін. І це правда.

Світлана - активний учасник "Kropyvnytskyi Volunteer Community" з 2016 року. У 2018 році курувала Всеукраїнську благодійну Акцію "Зберемо портфель дитині". Також відвідує заняття з психологом, готуючись до роботи в проєкті "Взаємодія". Часто їздить у Дитячий будинок м. Новомиргород (для дітей з особливими потребами). Попри те, що кожну поїздку дуже засмучується, бачачи, як там живуть діти, від участі в поїздках не відмовляється. Вихованці закладу її дуже люблять і завжди з нетерпінням чекають, щоб поспілкуватися, розповісти про себе і подарувати їй свої малюнки. А вона, своєю чергою, привозить їм у подарунок браслетики, зроблені власними руками, які діти бережуть і з задоволенням носять. "Я до них дуже прив'язалася. І намагаюся подарувати їм хоч трохи турботи і тепла, щоб вони не почувалися самотніми і нікому не потрібними", - каже Світлана.