Спочатку для мене волонтерство було чимось більшим за просто допомогу - це стало частиною мене, частиною мого життя. Мої мотиви почалися з моїх меркантильних міркувань. У мене є син із інвалідністю, і мені було очевидно, що йому потрібно більше спілкування, соціалізації та розвитку емпатії. Таким чином, коли я отримала запрошення від нашого лідера на приєднання до організації мероприятій для дітей з інтернатів та людей з інвалідністю, я не вагаючись погодилася. Мій волонтерський шлях почався у 2012 році з допомоги в організації святкування Дня міста Одеси. Початково мої мотиви були спрямовані на допомогу моєму синові, але пізніше я зрозуміла, що волонтерство приносить мені задоволення, позитивні емоції та радість від зробленого. Це був справжній вибух мозку для мене і мого сина, і ми вирішили, що наш вільний час будемо присвячувати волонтерству! Я беру участь у різноманітних проєктах та акціях, таких як пізнавальний український для людей з ментальною інвалідністю, "Жити здорово" для дітей ВПО, прибирання кладовища, день відкритих дверей та "Жіночий клуб". Однак, головною трудністю є брак часу, який я можу присвятити волонтерству. Волонтерство для мене - це перезавантаження, нові знайомства, нові знання, нові можливості. Відкриваючи себе для інших, я відкриваю внутрішні ресурси та якості, про які раніше навіть не підозрювала. Ті знання та якості, які я отримую через волонтерство, допомагають мені в моїй основній справі. Таким чином, віддавши іншим, я отримую набагато більше!

Мене звати Тетяна Нестеренко і я - волонтерка! Усім відомо, що волонтер - це людина, яка дарує час свого життя іншим на благо! А для мене особисто, волонтер - це людина честі, гідності та носій високих моральних цінностей. Адже це так круто, коли тобою створений маленький світ добрих вчинків, слів, ідей, інтересів. Мені це так подобається! І я справді кайфую, коли від моїх дотиків радіють душі та теплішають серця! Завдяки волонтерству я познайомилася з дивовижними, прекрасними людьми. Але це тільки початок! Давайте спілкуватися, давайте закохуватися, давайте жити повноцінно і красиво!

Волонтерство для мене - це не просто спосіб відпочити або психотерапія, це щось більше. Це можливість активно впливати на світ навколо нас і робити його трохи кращим.

Мій вибір займатися волонтерством був обумовлений бажанням зробити світ кращим місцем для життя. У 2012 році я почав свій волонтерський шлях з допомоги організації у святкуванні дня міста Одеси. Цей день став для мене початком чогось нового і значущого.

З часом мій волонтерський досвід розширився, і тепер я беру участь у 70% заходах у місті Одесі та у 10% заходах по всій Україні. Це можливість не лише робити добрі справи, а й зустрічати нових цікавих людей та навчатися щось нове.

Звичайно, існують труднощі у волонтерстві, зокрема, не всі люди завжди розуміють, чому потрібно витрачати свій час на допомогу іншим. Але це не зупиняє мене, адже я вірю у справжнє значення волонтерства і впевнений, що моя робота має сенс.

Для мене волонтерство - це спокій і можливість бути прикладом для нового покоління волонтерів. Це дарує мені задоволення та радість, бо я знаю, що мої зусилля не пропадають дарма і приносять користь нашому суспільству.

Однією з активних волонтерів проєкту "Крила Доброти" БФ "Хесед Шаарей Ціон" є Тамара Трофименко. У період пандемії вона не має наміру сидіти вдома. До початку пандемії вона в Хеседі відповідала за "красу" підопічних. Вона волонтерка-перукарка!!! У день, коли вона чергувала в нашій перукарні (п'ятниця) завжди були черги. Тому що в неї такий шарм, так любить людей. Вона приголомшлива господиня, дуже любить готувати і пекти. Тому зараз вона наш помічник з проведення майстер-класу з приготування їжі. Хесед в її особі отримав чуйного, вірного і люблячого друга ХЕСЕДА. - Для мене це натхнення. Коли люди кажуть спасибі, для мене це дорогого коштує. Я з великим задоволенням, від душі й серця виконую всі прохання та доручення. Для мене наш Хесед - це рідний дім, де мої друзі, приємні обличчя, чуйні й уважні співробітники. Я щаслива, що я затребувана і дякую всім, хто до мене звертається - каже Тамара

Я - Тищенко Катерина Миколаївна, мені 33 роки, я заміжня і в мене є син Артем, йому 8 років. Артем навчається в єврейській загальноосвітній школі м. Одеса, де, саме, нам і розповіли про заняття івриту для дітей у "Бейт Гранде". Про "Лігу Єврейського Волонтерства" я дізналася вже там, коли прийшла дізнатися про уроки івриту. Коли ми почали ходити, я не зовсім розуміла, що це за Ліга, але дізнаючись більше, дуже зацікавилася тим, що саме робить організація. Я була шокована як багато всього робить "ЛЕВ"! І я не змогла залишитися байдужою. Я стала брати участь у проєктах допомоги діткам з обмеженими можливостями та літнім людям. Тепер відчуваю себе частиною нашого волонтерського сімейства. Дуже тішить, коли можеш допомогти саме тим, хто цього потребує, дивитися на радість і щастя як дітей, так і літніх людей. І показувати синові належний приклад. І повірте мені, що працювати, бути дружиною і мамою та бути волонтером - одне іншому не заважає. Збираюся й надалі допомагати в реалізації добрих справ і вчинків тепер уже нашого волонтерського центру.