Коли стіни говорять
Волонтери розмалювали три кімнати укриття, наповнивши його кольором, теплом і надією для дітей
Результат двох днів тепла, фарби та людяності — саме так можна описати те, що створили наші волонтери. За цей час ми разом розмалювали три кімнати бомбосховища у 5-й школі Полтави.
Це були не просто два дні — це були дні, коли люди відкладали свої справи, роботу, плани, щоб долучитися до чогось справжнього. Ми малювали зранку до вечора: хтось тримав пензель уперше, хтось уже мав досвід, але всі працювали як одне ціле. Кожен штрих, кожна деталь на стінах — це про турботу, любов і бажання подарувати дітям трохи світла навіть у темних укриттях.
Тепер стіни, які колись були сірими, ожили. Вони «говорять» про добро, надію, про те, що навіть під землею може бути місце для кольору, радості та життя. Для волонтерів це були кілька годин натхненої праці, а для дітей — новий простір, де можна відчувати себе у безпеці й серед краси.
Дякуємо всім, хто долучився! Ви зробили більше, ніж просто прикрасили укриття — ви перетворили його на простір надії, де стіни шепочуть: “Світло завжди поруч.”