Ту бі-Шват: рости й надихати
Учасники проєкту «Дихай та надихай» долучилися до акції "To be-ECO" через творчість і спільні активності
Свято Ту бі-Шват стало для учасників проєктів «Дихай та надихай» та акції "To be ECO" можливістю не лише познайомитися з традиціями, а й поговорити про природу, відповідальність, внутрішнє зростання та турботу про світ навколо.
Для наймолодших учасників заняття перетворилося на справжню подорож у світ творчості та екологічної свідомості. Діти слухали книжку PJ Library «Як Седі святкувала Ту бі-Шват у снігу», яка допомогла їм зрозуміти, що це свято — не лише про дерева, а й про відповідальність людини за все живе навколо.
Надихнувшись історією, дітлахи перейшли до практичної частини. Вони саджали цибулю, вкладаючи у процес щире захоплення та цікавість. За допомогою фетру створювали кумедні образи — хлопчиків і дівчаток, приклеювали цибулинкам очі та усмішки, ніби оживляючи їх. Так звичайна рослина перетворювалася на маленького друга, про якого хотілося піклуватися.
Завершенням зустрічі стало прикрашання печива у формі дерева. Гарячий шоколад, кольорові цукати та атмосфера спільної творчості додали заняттю ще більше тепла й святкового настрою.
Старші учасники проєкту «Дихай та надихай» по-іншому відкривали для себе сенси Ту бі-Шват. Разом вони розмірковували над темою: «Людина — це дерево в полі?». Підлітки говорили про коріння як символ підтримки та зв’язку з родиною і традиціями, про стовбур як життєвий шлях людини та про крону, яка уособлює мрії, вчинки й майбутнє.
Під час обговорення учасники дійшли висновку, що людина, як і дерево, потребує турботи, підтримки, знань і любові для розвитку. А головне — кожен відповідальний не лише за власне зростання, а й за світ навколо себе. Бо справжні «плоди» людини — це добрі справи, підтримка інших і здатність надихати.
До акції "To be ECO" долучилися й учасниці проєкту «Потусили та пограли 70+». Вони саджали кріп, вкладаючи у цю справу власний досвід, тепло та любов до життя. Також учасниці розгадували тематичні кросворди про дерева та писали диктант про калину — символ української культури, пам’яті та сили.
Ці зустрічі ще раз показали, що турбота про природу, бажання вчитися новому та бути частиною спільної справи не мають вікових обмежень. Саме з таких простих, але щирих дій народжується екосвідомість, взаємна підтримка та відчуття єдності громади.