Одного разу, я поставив собі запитання, чому я волонтер? На це запитання можна знайти багато відповідей. Ну, по-перше, - я молодий і енергійний, що важливо для волонтера. По-друге, мені подобається бути необхідним людям будь-якого віку. По-третє, - мені приносить задоволення бачити результати від підтримки та допомоги, яку я даю літнім людям. А, по-четверте, - я заряджаюся позитивом від спілкування з дітьми. Твори добро на всій землі, Воно повернеться знову до тебе. І милосердя серед людей Планету зробить сильнішою!

Ця дивовижна людина - чоловік у самому розквіті років, волонтер з дивовижним почуттям гумору, завжди готовий прийти на допомогу іншим. Чоловік із "золотими руками", який допомагає нашим підопічним впоратися з побутовими проблемами. Він завжди знаходить час і бажання прийти на допомогу іншим. Його знайомство з волонтерством почалося як учасника-підопічного проєкту з навчання комп'ютерної грамотності "Skype". Регулярні заняття з волонтерами дали чудовий результат - він навчився користуватися ПК і смартфоном. І це було тільки початком. Він прийняв рішення, що він також може бути корисним, і в нього виникло бажання стати волонтером і допомагати іншим. І він це робить із великим задоволенням. Беручи участь у різних волонтерських акціях, як-от "День Добрих Справ", відвідування собачого розплідника, реабілітаційного центру для людей з обмеженими можливостями "Спільнота", бере участь у прибиранні єврейського кладовища. Але його основна волонтерська діяльність - це допомога в дрібному побутовому ремонті. Багато самотніх людей не можуть впоратися зі своїми побутовими проблемами і він із задоволенням допомагає їм. Він яскравий приклад ініціативності та активної життєвої позиції. Євген часто каже: "Хто, як не я? Я сам не молодий, хоча поки що все в домі роблю самостійно, але, природно, настане той момент, коли і мені знадобитися допомога, я і впевнений, що цю допомогу я отримаю. Я відчуваю себе потрібним і затребуваним. Волонтерство наповнило моє життя сенсом. Особисто для мене це дуже важливо і потрібно!

"Хіба це не найкраще, що може робити людина - поширити навколо себе трохи щастя?" На даний момент моя професія - мама 2-х чудових дітей. Уже понад 2 роки я усвідомлено і постійно займаюся волонтерством. Я чітко для себе вирішила обрати один волонтерський напрямок - і обрала допомогу "Будинку малятка". Кожні вихідні я в гостях у дітей. Силами небайдужих сумчан ми оновили дитячий майданчик, замінили старі вікна на нові пластикові, висадили кілька квіткових клумб, обладнали кабінет психолога і багато, багато іншого. "Я рада, що знайшла себе. Я щиро рада, що моя допомога потрібна і навколо мене є люди, готові підтримати і допомогти."

Привіт. Я Настя Козацька. Мені 18 років. Я навчаюся в коледжі мистецтв на 3 курсі. Займаюся волонтерством 3 роки. Оскільки я творча людина, мені дуже подобається співати на благодійних заходах і допомагати в організації подібних заходів.

Перші волонтерські активності були ще в шкільні роки, більш систематично почав займатися волонтерською діяльністю після початку повномасштабного вторгнення. Мені подобається допомагати людям. Водночас я отримую задоволення, як від самого процесу допомоги, так і від вдячності людей, блиску очей та їхніх посмішок (навіть якщо вони не вдячні, а буває й таке). До того ж волонтерство - це спосіб познайомитися з новими, крутими людьми, які залюбки діляться своїм досвідом, а головне - це цікаво і завжди по новому. На початку війни волонтерство займало значну частину мого вільного часу. Нині в моє життя повергулась робота, творчість і трохи навчання, а волонтерська діяльність лише доповнює цей потік справ, можливо не так часто, як хотілось би, але воно є. Що дає мені волонтерство? Перше, що спадає на думку - це задоволення від того, що я маю можливість творити добро. Мене завжди тішить можливість чимось допомогти людям, також є відчуття причетності до втілення глобального проєкту.

Анастасія - мама особливої дівчинки. "Моя історія волонтерства почалася не з діагнозу моєї дитини. Тому що на той момент, я, як і будь-яка мама, шукала "чарівну" таблетку, шукала лікарів, клініки, які можуть допомогти моїй дитині. Нам із донькою 2014 року довелося покинути рідне місто у зв'язку з непростою ситуацією в Україні та переїхати до м. Суми. Коли лікарі в один голос сказали, що для нас єдиний вихід - школа-інтернат, - я сама повірила в це. І побачила все зсередини. Як навчаються діти з особливими потребами, ставлення до них. Я бачила різних мам і тат. Таких розгублених і не дуже. Ці діти перебувають у своєму світі - світі нечуючих людей. Мені так захотілося розширити їхній кругозір і показати їм інший світ. З цього почалася моя волонтерська діяльність. Я знаходила можливість і почала організовувати екскурсії, майстер-класи, робити спільні заходи з дітьми, які чують. Ми з чоловіком перевела нашу доньку до загальноосвітньої школи. Це рішення було дуже складним. Ми за інклюзію. Ми за єдиний світ для всіх. Не хочеться, щоб світ ділився для тих, хто чує, і для тих, хто не чує. Він один для всіх!"

Мене звати Костянтин, і я займаюся волонтерською діяльністю вже понад рік. Можливо, я міг би почати це робити раніше, але раніше не усвідомлював її як таку. Для мене дуже важливо мати можливість хоч чимось допомогти в такі важкі часи. Волонтерство допомогло мені вийти з особистої кризи. Можна сказати, що воно було для мене як свіже повітря. Спочатку я думав, що мій внесок - це всього лише крапля в морі, але згодом усвідомив, що море складається з безлічі таких крапель і є величезною силою. Силою, яка робить добрі справи і допомагає іншим. Давним-давно я подивився цікавий фільм під назвою "Плати вперед". Ця трагічна історія заінтригувала мене своєю ідеєю. Суть фільму полягає в тому, що на уроці дітям задали домашнє завдання - придумати систему, яка допомогла б людям покращити життя. Маленький хлопчик вигадав систему допомоги людям, яка полягала в тому, що він безоплатно робив три добрі справи для трьох різних людей, з однією умовою: кожен із цих трьох людей має зробити те саме для трьох інших незнайомців. Я можу встановити паралель із моїми відчуттями. Я знаю, що мій особистий внесок у волонтерську діяльність не буде марним. Він знайде своє місце в цьому світі й обов'язково стане в пригоді комусь.

Волонтерська родина Шкут - Володимир, Олена та їхній онук Матвій. Активні, ініціативні та чудові люди з м.Шостка. Вони дуже багато роблять для єврейської громади міста. Володимир самотужки приводить до ладу обидва єврейські кладовища. Косить там траву, домагається від міської влади спилювання аварійних дерев. Отримує на Новій пошті посилки. Стежить за порядком у приміщенні, яке орендує громада. А це і поточний ремонт, і квіточки навколо офісу. А його дружина Олена допомагає йому в усьому.

Привіт. Мене звати Наталя. Навчаюся на 4 курсі Запорізького Національного Університету, спеціальність психологія. Про себе можу сказати: творча особистість і постійно в метушні. Хочеться і там і там, і те і це. 20 років прожила в Запоріжжі, працювала з підлітками. І саме там виникло бажання бути волонтером. Для мене важлива заповідь Тікун Олам (Удосконалення світу). Але щоб змінити світ на краще, треба почати з себе і бути прикладом для інших. Тому я намагалася, за можливості, брати участь у різних волонтерських проєктах та акціях. Цього року переїхала жити до Сум, і найперше, про що подумала - треба дізнатися, що можна зробити тут, у Volunteer Community і в Хеседі в принципі. Я - волонтерка тому, що мені важливо принести користь цим людям, цій громаді, цьому місту. Найкраща подяка для мене - це вогник в очах підопічних. Заради їхнього простого "дякую" вже хочеться звернути гори.

Мене звати Марина Салтанова, мені 57 років. Я відчуваю, що в мені є сили і потреби допомагати слабшим, які потребують моєї допомоги. Я знаю, що я не пунктуальна, але проєкти, які підібрала для мене моя координаторка, мені дуже підходять. У них я можу реалізовуватися, допомагати дітям, літнім людям і тваринам і відчувати своє місце, радість від зробленого і важливість своїх вчинків.

Мене звати Любов, свою волонтерську діяльність я розпочала чотири роки тому. Саме тоді я вперше на одному з благодійних заходів у Сумах почула про волонтерський центр. Долучившись до вокально-театрального колективу "Авів", я почала брати активну участь у концертах та різноманітних волонтерських заходах. Так почалася моя волонтерська діяльність. Згодом я дізналася, що тут є багато різних, цікавих проєктів. Мені запропонували спробувати себе в ролі волонтера-аніматора. Це заняття мені дуже сподобалося, навіть сама від себе не очікувала, що волонтерство може бути таким веселим, різноманітним і творчим. Почуття того, що в житті є сенс, є істина, що є щось таке, як душа, яка потребує творення чогось прекрасного у світі - це і спонукає мене займатися волонтерством. Адже справді, це просто "нереально", що ми можемо зробити свій внесок, справді вагомий, і зробити цей світ кращим, покращити чийсь настрій, а значить здоров'я та життя, прекраснішим! Ми можемо вплинути на світ! Додати в нього світла! Це і мене зсередини підсвічує. У свій вільний час поїхати гратися з дітьми - це чудово не тільки для них, а й для мене.

Волонтерською діяльністю займаюся трохи більше року. Я вважаю, що в такі скрутні часи людям (особливо вразливим групам) необхідна допомога, і для мене волонтерство - це, насамперед, моральний обов'язок перед самим собою і перед суспільством. З початку мого волонтерського шляху я зрозумів, що мені подобається робити добрі справи і допомагати людям. Нині волонтерство відіграє в моєму житті дуже значну роль, і навіть попри завантажений робочий графік, я все одно знаходжу час на це. Роблячи добрі справи, я відчуваю, що навіть одна маленька людина може стати частиною чогось великого і доброго в цьому світі.