Мене звати Інна Давніч. Якось моя подружка запросила мене приєднатися до проєкту "Марафон добра", потім я брала участь у проєкті "Взаємодія" та "Charity box". Kryvyi Rih Volunteer Community - це організація з чудовими людьми, які завжди готові допомогти і підтримати. Вона дає можливість допомагати, розвиватися, розширювати свій кругозір, займатися з людьми. Мені дуже подобається допомагати тим, хто цього потребує. Найголовніше - це те, що я займаюся дійсно потрібною справою.

Бажаю щоб до нашого руху долучалися нові волонтери, які будуть вносити свіжий погляд і нові проєкти.

Я, Черних Галина Василівна працювала економістом, а зараз пенсіонер. Усе життя займалася плетінням, вишивкою, шиттям. Коли дізналася про клуб "28 петель", із задоволенням взялася за в'язання речей для недоношених діток. Потім плели пледики для рекорду, який занесли до книги "Рекордів України", а потім почала в'язати шкарпетки для наших захисників.

Через деякий час ми почали шити адаптивну білизну, шопери, сумочки та ремонтуємо одяг клієнтам "Хесед Хана".

Бажаю команді Volunteer Community безмежної мотивації та ентузіазму в нашій благородній справі. Нехай кожен створений проєкт приносить задоволення і підтримку тим, про кого ми піклуємося.

Я, Табакіна Юлія, практичний психолог Криворізького ліцею № 24 і консультант Гарячої лінії психологічної підтримки м. Кривий Ріг з початку повномасштабного вторгнення зайняла активну громадську позицію. Кривий Ріг від початку повномасштабного вторгнення зайняла активну громадську позицію і вибрала для себе ті сфери діяльності, де я зможу бути корисною. Надаю безоплатну психологічну допомогу, консультую та створюю психологічні програми для підтримки дітей та молоді, а також беру активну участь у різноманітних благодійних акціях, забігах та проєктах. З 2023 року долучилася до дружньої та креативної команди Kryvyi Rih Volunteer Community, де очолила Книжковий клуб "Читануті". Клуб був створений з метою популяризації української літератури, української мови, сучасних авторів та читання, взагалі. Ми організовуємо заходи, де люди можуть обмінюватися книжками, віддавати їх у лікарню або віддавати їх на переробку. За отримані кошти ми можемо фінансувати різні проєкти нашого Центру. У майбутньому планую розширити межі клубу до проведення лекції, тренінгів, освітніх заходів, груп підтримки та івентів на різні психологічні теми. Організувати книжковий клуб для дітей та підлітків, де вони не лише читатимуть книжки, а й обговорюватимуть їх із психологічним підґрунтям, розглядатимуть теми, що сприятимуть розвитку емоційного та соціального інтелекту. Створення читацької групи для людей з особливими потребами або іншими вразливими групами.

Близько 2 років тому, я зрозуміла, що не можу просто сидіти склавши руки. Я почала допомагати, збираючи різні речі для захисту та нужденних. Початкові кроки у волонтерстві відбулися, коли я долучилася до роботи з пошиттям теплих устілок. Для мене стало очевидним, що кожен може допомогти своїми навичками. Але справжнє волонтерство почалося з Kryvyi Rih Volunteer Community при Хесед Хана. Я зрозуміла, що треба робити те, що вмієш і цим допомагати фронту й тим, хто цього потребує. В'язання привело мене в "28 петельок" зараз "Клубок добра". Ну, а далі сортування гуманітарки, комплектація продуктових наборів, участь в акції "Добрі справи" і, звісно, школа волонтерів. Свої захоплення можна перетворювати на маленькі проєкти. Оскільки мені подобається робота з випічкою, то з радістю відгукнулася на пропозицію координаторки Марії Ломачевської провести МК із випічки хал. І тепер у нас є ціла команда чудових халістів. МК з шиття шоперів, поклав початок нашій студії шиття. Допомагаючи іншим, я допомагаю собі у важкий час залишатися собою, і відчувати себе потрібною і корисною.

Мій волонтерський шлях у Kryvyi Rih Volunteer Community розпочався у 2023 р. із залучення разом із родиною до квесту "День добрих справ". Зараз за можливості беру участь у проєктах нашого центру: "Взаємодія", "Студія шиття", "Вишита доля або Код нації", "Charity box". З дитинства мої батьки, своїм прикладом, закладали усвідомлення важливості безкорисливої допомоги тим, хто цього потребує. Їхня турбота про інших завжди є для мене відображенням того, якою людиною я хочу бути. Тепер я відчуваю відповідальність перед своїм сином. Спостерігаючи за моєю діяльністю, я хочу, щоб він також розумів важливість робити добро і надавати допомогу іншим. Волонтерство стало способом навчити сина важливих життєвих цінностей. Марк Твен колись сказав: "Ми не повинні втрачати шанси робити добро. Його втрата може бути більшою, ніж ми уявляємо собі". Переконання, що саме доброта здатна врятувати наш світ, надихає мене щодня. Я вірю, що кожен акт доброти (навіть той, що на перший погляд здається зовсім незначним) внесений у суспільство, допомагає змінювати світ на краще.

Привіт! Мене звати Чабаненко Світлана Миколаївна, і я живу в чарівному місті Кривий Ріг з 24 вересня 1996 року. Моє життя наповнене трьома важливими складовими: в'язанням, читанням книг і моїми пухнастими котиками. Одного разу подруга поділилася зі мною інформацією про проєкт "Клубок добра", який тільки почав свою роботу. Завдяки цьому проєкту, я змогла не тільки створити чудові комплекти для своєї онуки, а й почала в'язати для онучок і передчасно народжених малюків. Це дало мені змогу надавати їм тепло і комфорт у цей важкий період. Моя радість полягає в усмішках матерів цих дітей, і це надихає мене продовжувати мою творчу діяльність. Бажаю мережі Volunteer Community ще більше світлих волонтерів і вдячних клієнтів. Дякую вам за те, що ви робите!

Доброго дня! Мене звати Марина. Я - волонтер Криворізького осередку Volunteer Community. В організацію мене привів мій син Коля, який першим у нашій родині почав брати участь у добрих справах. Він казав: "Мамо, йдемо зі мною. Там потрібні люди." Зараз я не уявляю себе без нашої дружної волонтерської родини. Яку б справу ми не робили, кожен готовий допомогти. Основною моєю діяльністю є проєкт "Взаємодія". Я беру участь у випіканні хал, створенні чаїв і смаколиків для маломобільних літніх людей. Щоразу із задоволенням відвідую наших дідусів і бабусь, бо знаю, наскільки для них це важливо. Їм дуже не вистачає спілкування, яке ми несемо. Коли відчиняються двері, я бачу сповнені радості очі. Деякі навіть не можуть стримати сліз вдячності. Мені особисто дуже цікаві наші бесіди. Це цінний зворотний зв'язок. Відчувати себе потрібним - це головне в нашій справі. Дуже важливою для мене є участь в акціях "Збери портфель дитині", "Крила", різноманітних виїздах, де збирають кошти для наших захисників і немовлят, допомога у виготовленні окопних свічок для захисників і багатьох інших справах. Мій чоловік також долучився до волонтерства. І в нас тепер є спільна сімейна справа. Запрошую до нас усіх небайдужих!

Привіт! Мене звати Шмалько Анастасія, я живу в прекрасному місті Кривий Ріг. Мені 16 років, навчаюся в школі. Хоч я і відчувала сильне бажання стати волонтеркою з початком повномасштабної війни, мої плани здійснилися не одразу, бо змушена була поїхати за кордон. Після повернення в Україну, я почала активно шукати волонтерські організації і натрапила на "Kryvyi Rih Volunteer Community". Натхненна їхньою діяльністю, я залишила свій номер, і зі мною зв'язалася прекрасна волонтерка Ломачевська Марія. Її розповіді про роботу організації викликали в мене глибокий інтерес. Наразі я беру активну участь у проєкті "Взаємодія" та беру участь у зборі донатів для ЗСУ на різних заходах. Я планую долучатися до ще більшої кількості проєктів, а також збираюся взяти участь у школі волонтерів. Kryvyi Rih Volunteer Community - чудова організація з чудовими людьми, завжди готовими допомогти і підтримати. Надзвичайно легко знаходити спільну мову з цією чудовою командою. Я дуже хочу продовжувати розвиватися в цій волонтерській організації і дарувати свою допомогу і доброту. Бажаю вам натхнення, безлічі ідей і нових проєктів для розвитку вашої волонтерської діяльності. Нехай ваша творчість і успіхи зростають із кожним новим проєктом. Я безмежно вдячна, що стала частиною цієї команди. Хочу висловити вдячність кожному, хто бере активну участь у житті волонтерів!

Мене звати Оксана, і я працюю в авіаметеорологічній станції Кривий Ріг. Моє захоплення - в'язання та вишивка. Одного разу моя подруга розповіла мені про клуб, який створює речі для передчасно народжених дітей. Оскільки я володію навичками в'язання і люблю цю справу, я вирішила долучитися до цієї доброї справи. Так я вже 3 роки є частиною "Клубка Добра" у Kryvyi Rih Volunteer Community. Бажаю вашій команді постійного наповнення новими волонтерами, які привносять свіжий погляд та ентузіазм. Нехай ваше натхнення не знає меж і буде вас наполегливо підтримувати на шляху до досягнення ваших цілей. Нехай кожен ваш творчий успіх стає новим етапом зростання з кожним проєктом, який ви втілюєте. Бажаю вам безліч нових проєктів, які не лише розширять вашу діяльність, а й позитивно вплинуть на спільноту, якій ви надаєте підтримку.

Волонтерством займався і до цього, але з мережею познайомився під час онлайн навчання дружини у "Школі волонтерів". Відтоді щотижня по 5-8 годин виділяє на творення добрих справ з іншими учасниками. Спочатку це була участь у проєкті "Взаємодія", де розвозили продуктові набори клієнтам Хеседи, спілкувалися з ними, допомагали у вирішенні побутових питань. Згодом, взяв участь у проєкті "Турботливий зв'язок" і протягом двох місяців розвіз телефони близько 40 клієнтам Хеседа. І так з кожним разом кількість проєктів, у яких бере участь, збільшується. Оскільки працює у вищому навчальному закладі, то залучає до волонтерства і студентів, і колектив. Надихають люди, які оточують, а мотивує та підтримує родина. Вдячний мережі Volunteer Community за можливість допомагати, розвиватися, знайомитися з людьми, налагоджувати зв'язки між містами, країнами, розширювати свій світогляд та наповнювати свій багаж знань новим і дуже цікавим!

Доброго дня, я Губко Євгенія Вікторівна, 58 років, пенсіонерка, на групі інвалідності. Років 5-6 тому побачила по телевізору про "Клуб 28 петель" і в'язала для недоношених діток, і для дітей у дитячі будинки. У 2021 дізналася про волонтерську роботу і долучилася до в'язання пледа 1000 сердець. Чужих дітей і чужої біди не буває. Творіть добро.

Мене звуть Лариса Воровко. Нині я працюю фахівцем у комунальній сфері, і раніше в мене було кілька професійних напрямків. Проте щоразу я знаходила в цих змінах багато позитивних моментів: нові знання, навички, знайомства та друзів. Досвід завжди цінний! Я долучилася до Volunteer Community при Хесед Хана в грудні 2021 року через сильне бажання допомагати тим, хто цього потребує, і тому що я вмію в'язати. Я натрапила на звернення про допомогу у в'язанні речей для "поспішайок" однієї з благодійних організацій у соціальних мережах і вирішила зателефонувати. Ми поспілкувалися, і відтоді я стала активним членом клубу "Клубок добра" при Хесед Хана. Я люблю вчитися і постійно розвиватися (особливо неформальну освіту), тому не проґавила можливості взяти участь в онлайн-навчанні в школі Volunteer Community. Це справді чудова школа, і я рекомендую її всім! Я пишаюся тим, що я частина креативної команди однодумців!

Мене звати Валентина Петрівна Долгорук. Я пенсіонерка, і мої захоплення - це в'язання та вишивання. Одного разу одна з волонтерок запросила мене долучитися до проєкту "Плед тисяча сердець". Відтоді, починаючи з квітня 2022 року, я почала в'язати пледи та комплекти для "квапливок" у пологових будинках. Взимку ми також в'язали шкарпетки для наших захисників. Таким чином, я стала частиною волонтерської групи Kryvyi Rih Volunteer Community. У нас ще багато цікавих проєктів, і мені дуже подобається разом із нашими волонтерами робити добрі справи. Запрошую всіх охочих приєднатися до нашої команди та разом з нами творити добро!

Мене звати Інна Мартем'янова. Я працівник найбільшого металургійного підприємства в Європі АМКР, любляча дружина, мама чудової дівчинки та волонтерка. Для мене волонтерство - це можливість дарувати свою теплоту тим, хто найбільше її потребує! Тому, коли я дізналася про проєкт "Клубок добра", я долучилася до нього не замислюючись! Емоції, які я отримала, зв'язуючи свій перший "шедевр", я запам'ятаю на все життя! А знати, що цей пледик зігріє малечу, це просто чудово! Чому я займаюся волонтерством? Не знаю як для кого, але для мене це своєрідна профілактика емоційного вигорання. Волонтерство - це не хобі, це те, без чого я вже не уявляю своє життя! З моєї роботи я отримую величезне задоволення, тому що я знаю, що вона приносить користь іншим людям. Волонтерство - це інвестиція свого часу, зусиль і таланту. Так, ви вкладаєте найдорожче, що є у людини - свій час, але натомість ви отримуєте досвід, навички, нових друзів і море емоцій. Допомагаючи іншим, ви стаєте кращими! Тому я переконана, що кожен із нас може стати волонтером. Головна вимога - це бажання! Бажання допомагати людям і робити наш світ кращим!

Мене звати Яна, і я почала займатися волонтерською діяльністю з вересня 2022 року. Що спонукає мене до волонтерства? По-перше, я вірю, що займаючись волонтерством, ми робимо кращим не тільки світ, а й себе. За цей час я дуже змінилася на краще і не хочу зупинятися на цьому. По-друге, це просто незабутнє відчуття, коли ти відчуваєш себе корисним для суспільства і знаєш, що робиш внесок у розвиток свого міста і всієї країни. По-третє, мені це просто дуже подобається! Волонтерство - це вже мій стиль життя, який я не хочу змінювати. У Sumy Volunteer Community я знайшла справжню волонтерську сім'ю, де ти не тільки допомагаєш іншим, а й тебе самого підтримують і мотивують. Наразі волонтерство - це мій особистий внесок у нашу спільну перемогу, щоб потім я розуміла, що теж доклала зусиль до неї і не була байдужою до долі України. Коли я роблю добрі справи, мене охоплює дуже приємне відчуття, яке неможливо описати одним словом. Це суміш щастя, радості, задоволення, натхнення і гордості... Моє серце наповнюється теплом, коли зробивши добру справу, бачиш задоволеного ситого котика або посмішку, чуєш приємні слова на свою адресу. Ще в шкільні роки я прочитала красиву цитату Амелії Ерхарт, з якою я повністю згодна: "Один-єдиний добрий вчинок широко розкидає своє коріння, з якого виростають нові пагони, з яких потім народжуються нові дерева". Я сподіваюся, що своїми добрими справами я когось надихаю на добрі вчинки і ми всі разом запускаємо глобальний кругообіг добра у світі.

Привіт, мене звуть Даша, мені 19 років. Я закінчила курси перукарського мистецтва. Волонтерська діяльність стала важливою частиною мого життя завдяки координаторці Волонтерського Центру. Вона запропонувала мені брати участь у проєкті "Плед тисячі сердець". Спочатку ми почали в'язати квадратики вдома, а потім я стала активною членкою волонтерської команди Krivoy Rog Volunteer Community. Мій перший досвід включав участь у "Дні Добрих Справ", де я допомагала іншим перукарям заплітати дівчатам коси. Я дуже вдячна організаторам за можливість взяти участь у цій акції. Зараз я із задоволенням приїжджаю до волонтерського центру, бо щоразу тут з'являється можливість творити добрі справи. Ми готуємо хали, відвідуємо бабусь і дідусів, готуємо смаколики для допомоги нашим хлопцям. Нещодавно ми передали обладнання для передчасно народжених дітей у пологовий будинок, і це були неймовірні емоції. Волонтерство дарує мені радість і задоволення від можливості допомагати тим, хто цього потребує. Я хочу побажати всім нам натхнення, нових дивовижних проєктів, позитиву та непередаваних емоцій! Дякую, що ви робите добрі справи і надаєте можливість приєднатися до вас у цьому чудовому світі волонтерства!

Мене звати Олена Романенко, моя історію волонтерства почалася з того, що я почала варити борщі. Згодом у мене почали надходити замовлення на пиріжки для військових, які служать у гарячій точці. Одного разу хтось приніс парафін, і я вирішила використати його для виготовлення окопних свічок. З цього моменту моя діяльність стала більш різноманітною і корисною. У якийсь момент я побачила рекламу Школи волонтерів при Благодійному Фонді "Хесед Хана" і вирішила піти вчитися. Я брала участь у різних проєктах, починаючи з "Дня Добрих Справ", а нині я беру активну участь у проєкті "Марафон подяки". Наша група волонтерів займається збором речей для родин військовослужбовців і допомагає переселенцям знайти одяг, взуття, посуд, постільну білизну та багато іншого. Наші зусилля не минули дарма, і завдяки ефекту "теплих ручок" та підтримці наших друзів і знайомих, ми змогли зібрати вражаючу кількість речей. Ці речі ми передали сім'ям, які перебували у важкій ситуації. Моя волонтерська участь не тільки приносить користь тим, хто її потребує, а й наповнює моє життя сенсом і радістю. Я переконана, що спільні зусилля та доброта можуть зробити світ кращим.

Мене звати Тетяна Єрушевич. Після переїзду до Кривого Рогу в пошуках розвиваючих занять для своєї дитини, я зіткнулася з прекрасною можливістю стати частиною волонтерської родини. Усе почалося з того, що я побачила оголошення про волонтерські можливості в групі "Volunteer Community" на Facebook. Одразу ж це привернуло мою увагу, і я вирішила спробувати. Спочатку я просто водила свою дитину на гуртки, але одного разу, спостерігаючи за роботою волонтерів, їхньою самовідданістю та ентузіазмом, я відчула, що хочу зробити свій внесок у цю добру справу. Відтоді я стала активним учасником усіх волонтерських ініціатив. Мені пощастило допомагати генерувати ідеї та координувати проєкт "Шабатний гість", який передбачає випічку хал та інших страв. Цей проєкт справді особливий, бо він об'єднує людей і створює атмосферу тепла та гостинності. Мій досвід волонтерства навчив мене того, що доброта і солідарність здатні змінити світ навколо нас. Я бажаю кожному волонтеру в нашій мережі продовжувати запалювати світлом добра ще більше сердець, не тільки в нашій країні, а й у всьому світі. Давайте разом робити наш світ кращим!

Мене звати Юлія Марченко, і я проживаю в прекрасному місті Кривий Ріг. Мій захопливий волонтерський шлях центрі Volunteer Community розпочався із запрошення від моєї надзвичайно відданої подруги. Мене миттєво зачарував проєкт "Клубок Добра" з огляду на моє вміння майструвати неймовірні речі з вовни. Разом із майстрами цього чудового проєкту, ми почали в'язати комплектики для передчасно народжених діточок, надаючи їм комфорт і любов. Згодом я розробила власний неповторний проєкт під назвою "Куля Творчості", який справді переповнений незабутніми моментами. Цей проєкт здатний торкнутися широкої аудиторії, починаючи від непосидючих діточок і до мудрих літніх людей. Ми разом займаємося незвичайною творчістю, яка допомагає нам розслабитися, знайти відпочинок для нашого багатогранного розуму і отримати неперевершене задоволення від кожного кроку творчого процесу.

Волонтерство - це моє покликання, поклик душі та усвідомлений шлях, який можна назвати стилем життя. У нашому суспільстві завжди бракує людяності, коли починаєш дивитися навколо... Я долучилася до команди волонтерів саме за внутрішнім спонуканням, тут поєдналися моя любов до дітей та рукоділля. Для мене в'язання мініатюрного одягу - це справжнє задоволення. Проєкт "Клубок добра" у мережі Volunteer Community став відправною точкою мого волонтерського шляху в цій команді. Потім Тетяна Куц, яка очолювала цей проєкт, запропонувала мені стати координатором проєкту. Без роздумів я погодилася, бо якщо досвідчена людина побачила в мені потенціал, значить, я зможу впоратися з усіма завданнями. Так почалася нова глава мого волонтерства. Керувати волонтерами - це величезна відповідальність, яка вимагає безліч навичок. Але завдяки команді фей-волонтерів я легко адаптувалася. Я відчуваю, що знаходжусь на своєму шляху, і, незважаючи на всі стереотипи, зараз усі люди усвідомлюють, наскільки важливим є волонтерство.

Моя історія волонтерства почалася, коли я звільнилася з роботи. Щоб позбутися негативних думок, я вирішила зайнятися перебором залишків пряжі. Ці залишки були дуже маленькими клубочками, і мені було шкода викидати їх. Я захотіла зв'язати щось маленьке і миленьке. У пошуках схем для виробів я заглянула в інтернет і натрапила на "Клуб 28 петель Україна". Знайшла координатора в місті Кривий Ріг. На даний момент я вже майже 2 роки є волонтером у "Клубку Добра" міста Кривий Ріг. Не знаю, це багато чи мало, але для мене цей рік був сповнений нових приємних знайомств і добрих справ. Я не рахувала, скільки шапочок, шкарпеток і жилетів-пледів я зв'язала. Але завжди в'язала з добрими побажаннями і частинкою себе. Віддай частинку доброти вашої душі, і вона перетвориться на більшу та об'єднається з іншими частинками. Таким чином, добро і світло ніколи не зникнуть.

Влітку 2021-го року мені на очі потрапив пост про клуб "28 петель", який перебував у пошуках рукодільниць. В'язати вмію з дитинства, це моя медитація. Розумію, що можу допомогти недоношеним дітлахам. Прийшла на зустріч, на якій побачила дуже красивих, привітних, відкритих дівчат, жінок, які в'яжуть такі милі речі для діток. Дарують тепло своїх рук і сердець через свої пледики, шкарпетки, шапочки... І таке світло від них виходило!!! Долучилася до справи з першої нашої зустрічі. На кожну нашу зустріч летіла на крилах! Поспішала більше нав'язати, намагалася більше навчитися у більш досвідчених дівчат. Так почалося моє волонтерство. А потім настали страшні часи, війна. ...І ми почали зігрівати наших воїнів в'язаними речами. Перший місяць війни спати було неможливо. Ночами лізли в голову страшні думки. І щоб не впасти в депресію, почала в'язати ночами з молитвами про перемогу... Усі дівчата стали подругами, однодумцями, ми такі різні, але всі зараз працюємо з одними думками.

Мене звати Анна. Напевно, у волонтерство мене привели мої батьки, яких немає з нами вже майже 45 років. Вони пішли з життя дуже молодими з інтервалом у 8 місяців, один за одним. Хоча вони не були волонтерами в сучасному розумінні, їх пам'ятають з повагою і говорять про них добрі слова й досі. З плином часу їхні вчинки та дії стають дедалі значимішими. Коли ми з сестричкою були маленькими, вони виносили у двері біле простирадло і діапроектор, збирали всіх дітей, прибирали стільці з усіх боків, і тато показував діафільми, а мама читала тексти. Коли ми пішли до школи, для наших однокласників не було найкращих друзів, які могли б дати пораду або допомогти з організацією та вирішенням суперечок. Вони працювали в колишньому РУ ім. Кірова - мама у відділі кадрів, а тато був заступником директора з охорони праці. Про те, як вони допомагали співробітникам, я дізнаюся вже від дітей та онуків працівників, які досі пам'ятають їхні добрі справи. Я можу розповідати багато про них, але краще піти і побачити на власні очі.

Багато хто думає, що найкраща допомога - це гроші. Озираючись назад, я бачу, якій величезній кількості людей я надала допомогу, не усвідомлюючи цього ще до того, як з'явився волонтерський рух у Кривому Розі. Я відгукувалася на допомогу бабусі-сусідки: підстригти її, принести продукти, купити ліки, прибрати у квартирі, допомогти розібратися в телефоні і навчити її користуватися ним, і багато іншого. Бабуся раділа, і не могла повірити, що таке можливо просто так (це питання про допомогу без грошей). Це було для мене звичайним покликом "внутрішнього голосу". Мені здається, що в сучасному світі, де і так багато приводів для розладів, подарувати привід для радості - велике щастя. За ці роки в мене є досвід, яким я хочу ділитися з іншими, розповісти про нього тим, хто ще не зрозумів, хто такий волонтер. Найголовніше, що в мене є відчуття того, що я займаюся дійсно потрібною справою.