Волонтерством займався і до цього, але з мережею познайомився під час онлайн навчання дружини у "Школі волонтерів". Відтоді щотижня по 5-8 годин виділяє на творення добрих справ з іншими учасниками. Спочатку це була участь у проєкті "Взаємодія", де розвозили продуктові набори клієнтам Хеседи, спілкувалися з ними, допомагали у вирішенні побутових питань. Згодом, взяв участь у проєкті "Турботливий зв'язок" і протягом двох місяців розвіз телефони близько 40 клієнтам Хеседа. І так з кожним разом кількість проєктів, у яких бере участь, збільшується. Оскільки працює у вищому навчальному закладі, то залучає до волонтерства і студентів, і колектив. Надихають люди, які оточують, а мотивує та підтримує родина. Вдячний мережі Volunteer Community за можливість допомагати, розвиватися, знайомитися з людьми, налагоджувати зв'язки між містами, країнами, розширювати свій світогляд та наповнювати свій багаж знань новим і дуже цікавим!

Волонтерство - це новий, але вже особливо значущий напрям у моєму житті. Медична освіта підказала мені, що допомога людям - моє покликання. Незважаючи на короткий термін волонтерської діяльності, я вже відчуваю, наскільки важливо створювати позитивні емоції та ділитися любов'ю з оточуючими. Спостерігати, які емоції я можу подарувати іншим, змушує мене захоплюватися процесом волонтерства. Особливо я люблю спілкування з дітьми та організацію для них цікавих програм. Мої волонтерські зусилля також спрямовані на розвезення продуктів і допомогу бабусям і дідусям. Мені завжди цікаво знаходити час для того, щоб поговорити з цими життєрадісними людьми. Взаємодія з ними приносить не тільки радість, а й цінний досвід спілкування. У волонтерстві я знайшов не тільки можливість допомагати, а й джерело постійного розвитку. Відчуваю, що це саме моє покликання, і прагну розвиватися в цій галузі в довгостроковій перспективі.

Привіт, мене звати Олеся - я волонтерка DVC. Найбільше мені подобається брати участь у заходах, де ми допомагаємо тваринам - раніше ми з батьками часто навідувалися до притулків, привозили корм, ліки та різну смакоту для тварин. Зараз я це роблю ще й зі своїми друзями-волонтерами. Ми їздимо до притулків за місто, де багато тварин-переселенців, і допомагаємо там із вигулом і прибиранням. Також я часто відповідаю за те, щоб зняти гарну історію або зробити фото з наших волонтерських заходів. Дуже класно мати можливість зловити щирі емоції на камеру.

Перші волонтерські активності були ще в шкільні роки, більш систематично почав займатися волонтерською діяльністю після початку повномасштабного вторгнення. Мені подобається допомагати людям. Водночас я отримую задоволення, як від самого процесу допомоги, так і від вдячності людей, блиску очей та їхніх посмішок (навіть якщо вони не вдячні, а буває й таке). До того ж волонтерство - це спосіб познайомитися з новими, крутими людьми, які залюбки діляться своїм досвідом, а головне - це цікаво і завжди по новому. На початку війни волонтерство займало значну частину мого вільного часу. Нині в моє життя повергулась робота, творчість і трохи навчання, а волонтерська діяльність лише доповнює цей потік справ, можливо не так часто, як хотілось би, але воно є. Що дає мені волонтерство? Перше, що спадає на думку - це задоволення від того, що я маю можливість творити добро. Мене завжди тішить можливість чимось допомогти людям, також є відчуття причетності до втілення глобального проєкту.

Доброго дня, я Губко Євгенія Вікторівна, 58 років, пенсіонерка, на групі інвалідності. Років 5-6 тому побачила по телевізору про "Клуб 28 петель" і в'язала для недоношених діток, і для дітей у дитячі будинки. У 2021 дізналася про волонтерську роботу і долучилася до в'язання пледа 1000 сердець. Чужих дітей і чужої біди не буває. Творіть добро.

Мене звуть Лариса Воровко. Нині я працюю фахівцем у комунальній сфері, і раніше в мене було кілька професійних напрямків. Проте щоразу я знаходила в цих змінах багато позитивних моментів: нові знання, навички, знайомства та друзів. Досвід завжди цінний! Я долучилася до Volunteer Community при Хесед Хана в грудні 2021 року через сильне бажання допомагати тим, хто цього потребує, і тому що я вмію в'язати. Я натрапила на звернення про допомогу у в'язанні речей для "поспішайок" однієї з благодійних організацій у соціальних мережах і вирішила зателефонувати. Ми поспілкувалися, і відтоді я стала активним членом клубу "Клубок добра" при Хесед Хана. Я люблю вчитися і постійно розвиватися (особливо неформальну освіту), тому не проґавила можливості взяти участь в онлайн-навчанні в школі Volunteer Community. Це справді чудова школа, і я рекомендую її всім! Я пишаюся тим, що я частина креативної команди однодумців!

Мене звати Валентина Петрівна Долгорук. Я пенсіонерка, і мої захоплення - це в'язання та вишивання. Одного разу одна з волонтерок запросила мене долучитися до проєкту "Плед тисяча сердець". Відтоді, починаючи з квітня 2022 року, я почала в'язати пледи та комплекти для "квапливок" у пологових будинках. Взимку ми також в'язали шкарпетки для наших захисників. Таким чином, я стала частиною волонтерської групи Kryvyi Rih Volunteer Community. У нас ще багато цікавих проєктів, і мені дуже подобається разом із нашими волонтерами робити добрі справи. Запрошую всіх охочих приєднатися до нашої команди та разом з нами творити добро!

Мене звати Інна Мартем'янова. Я працівник найбільшого металургійного підприємства в Європі АМКР, любляча дружина, мама чудової дівчинки та волонтерка. Для мене волонтерство - це можливість дарувати свою теплоту тим, хто найбільше її потребує! Тому, коли я дізналася про проєкт "Клубок добра", я долучилася до нього не замислюючись! Емоції, які я отримала, зв'язуючи свій перший "шедевр", я запам'ятаю на все життя! А знати, що цей пледик зігріє малечу, це просто чудово! Чому я займаюся волонтерством? Не знаю як для кого, але для мене це своєрідна профілактика емоційного вигорання. Волонтерство - це не хобі, це те, без чого я вже не уявляю своє життя! З моєї роботи я отримую величезне задоволення, тому що я знаю, що вона приносить користь іншим людям. Волонтерство - це інвестиція свого часу, зусиль і таланту. Так, ви вкладаєте найдорожче, що є у людини - свій час, але натомість ви отримуєте досвід, навички, нових друзів і море емоцій. Допомагаючи іншим, ви стаєте кращими! Тому я переконана, що кожен із нас може стати волонтером. Головна вимога - це бажання! Бажання допомагати людям і робити наш світ кращим!

Мене звати Данило, і я приєднався до волонтерського центру, бо завжди хотів надавати допомогу іншим, але не знав, з чого почати. Тепер, будучи частиною команди Volunteer Community, я усвідомлюю, що це чудові люди і в нас унікальні проєкти. У мене з'явилося безліч цілей, яких я хочу досягти, як самостійно, так і спільно з центром. Я прагну брати участь у більшій кількості проєктів і розширювати межі діяльності DVC, тому що добрі справи створюють залежність - зробиш одне, і вже не можеш зупинитися.

Мене звати Яна, і я почала займатися волонтерською діяльністю з вересня 2022 року. Що спонукає мене до волонтерства? По-перше, я вірю, що займаючись волонтерством, ми робимо кращим не тільки світ, а й себе. За цей час я дуже змінилася на краще і не хочу зупинятися на цьому. По-друге, це просто незабутнє відчуття, коли ти відчуваєш себе корисним для суспільства і знаєш, що робиш внесок у розвиток свого міста і всієї країни. По-третє, мені це просто дуже подобається! Волонтерство - це вже мій стиль життя, який я не хочу змінювати. У Sumy Volunteer Community я знайшла справжню волонтерську сім'ю, де ти не тільки допомагаєш іншим, а й тебе самого підтримують і мотивують. Наразі волонтерство - це мій особистий внесок у нашу спільну перемогу, щоб потім я розуміла, що теж доклала зусиль до неї і не була байдужою до долі України. Коли я роблю добрі справи, мене охоплює дуже приємне відчуття, яке неможливо описати одним словом. Це суміш щастя, радості, задоволення, натхнення і гордості... Моє серце наповнюється теплом, коли зробивши добру справу, бачиш задоволеного ситого котика або посмішку, чуєш приємні слова на свою адресу. Ще в шкільні роки я прочитала красиву цитату Амелії Ерхарт, з якою я повністю згодна: "Один-єдиний добрий вчинок широко розкидає своє коріння, з якого виростають нові пагони, з яких потім народжуються нові дерева". Я сподіваюся, що своїми добрими справами я когось надихаю на добрі вчинки і ми всі разом запускаємо глобальний кругообіг добра у світі.

Привіт, мене звуть Даша, мені 19 років. Я закінчила курси перукарського мистецтва. Волонтерська діяльність стала важливою частиною мого життя завдяки координаторці Волонтерського Центру. Вона запропонувала мені брати участь у проєкті "Плед тисячі сердець". Спочатку ми почали в'язати квадратики вдома, а потім я стала активною членкою волонтерської команди Krivoy Rog Volunteer Community. Мій перший досвід включав участь у "Дні Добрих Справ", де я допомагала іншим перукарям заплітати дівчатам коси. Я дуже вдячна організаторам за можливість взяти участь у цій акції. Зараз я із задоволенням приїжджаю до волонтерського центру, бо щоразу тут з'являється можливість творити добрі справи. Ми готуємо хали, відвідуємо бабусь і дідусів, готуємо смаколики для допомоги нашим хлопцям. Нещодавно ми передали обладнання для передчасно народжених дітей у пологовий будинок, і це були неймовірні емоції. Волонтерство дарує мені радість і задоволення від можливості допомагати тим, хто цього потребує. Я хочу побажати всім нам натхнення, нових дивовижних проєктів, позитиву та непередаваних емоцій! Дякую, що ви робите добрі справи і надаєте можливість приєднатися до вас у цьому чудовому світі волонтерства!

Мене звати Олена Романенко, моя історію волонтерства почалася з того, що я почала варити борщі. Згодом у мене почали надходити замовлення на пиріжки для військових, які служать у гарячій точці. Одного разу хтось приніс парафін, і я вирішила використати його для виготовлення окопних свічок. З цього моменту моя діяльність стала більш різноманітною і корисною. У якийсь момент я побачила рекламу Школи волонтерів при Благодійному Фонді "Хесед Хана" і вирішила піти вчитися. Я брала участь у різних проєктах, починаючи з "Дня Добрих Справ", а нині я беру активну участь у проєкті "Марафон подяки". Наша група волонтерів займається збором речей для родин військовослужбовців і допомагає переселенцям знайти одяг, взуття, посуд, постільну білизну та багато іншого. Наші зусилля не минули дарма, і завдяки ефекту "теплих ручок" та підтримці наших друзів і знайомих, ми змогли зібрати вражаючу кількість речей. Ці речі ми передали сім'ям, які перебували у важкій ситуації. Моя волонтерська участь не тільки приносить користь тим, хто її потребує, а й наповнює моє життя сенсом і радістю. Я переконана, що спільні зусилля та доброта можуть зробити світ кращим.

Мене звати Тетяна Єрушевич. Після переїзду до Кривого Рогу в пошуках розвиваючих занять для своєї дитини, я зіткнулася з прекрасною можливістю стати частиною волонтерської родини. Усе почалося з того, що я побачила оголошення про волонтерські можливості в групі "Volunteer Community" на Facebook. Одразу ж це привернуло мою увагу, і я вирішила спробувати. Спочатку я просто водила свою дитину на гуртки, але одного разу, спостерігаючи за роботою волонтерів, їхньою самовідданістю та ентузіазмом, я відчула, що хочу зробити свій внесок у цю добру справу. Відтоді я стала активним учасником усіх волонтерських ініціатив. Мені пощастило допомагати генерувати ідеї та координувати проєкт "Шабатний гість", який передбачає випічку хал та інших страв. Цей проєкт справді особливий, бо він об'єднує людей і створює атмосферу тепла та гостинності. Мій досвід волонтерства навчив мене того, що доброта і солідарність здатні змінити світ навколо нас. Я бажаю кожному волонтеру в нашій мережі продовжувати запалювати світлом добра ще більше сердець, не тільки в нашій країні, а й у всьому світі. Давайте разом робити наш світ кращим!

Я - Міра, і я волонтер DVC. Раніше я вже брала участь у волонтерських акціях - здебільшого пов'язаних з еко-активізмом і допомогою тваринам. Але це були одноразові спроби, які не приносили відчуття залученості до чогось великого. До того ж мене обмежувала необхідність шукати "партнерів по добрих справах", тобто людей, які б організували процес або підтримали б мою ініціативу. Усе це я повною мірою отримала в DVC! Сюди я потрапила разом з іншими активістами Гіллеля Дніпро з ініціативи координатора волонтерського центру. Тут мене приваблюють регулярність і високий рівень організації допомоги, можливість саморозвитку та постійного навчання в цій сфері. За рік я значно покращила власні комунікативні навички та вміння орієнтування на місцевості. А що найголовніше - відчула, що мої зусилля приносять реальну користь цьому світу. Не всюди встигаєш, не завжди маєш ресурс - але коли знаходиш час на доброту, стає трохи краще. Як мені, так і тим, кому виходить допомогти. Дякую за можливість діяти!

Мене звати Юлія Марченко, і я проживаю в прекрасному місті Кривий Ріг. Мій захопливий волонтерський шлях центрі Volunteer Community розпочався із запрошення від моєї надзвичайно відданої подруги. Мене миттєво зачарував проєкт "Клубок Добра" з огляду на моє вміння майструвати неймовірні речі з вовни. Разом із майстрами цього чудового проєкту, ми почали в'язати комплектики для передчасно народжених діточок, надаючи їм комфорт і любов. Згодом я розробила власний неповторний проєкт під назвою "Куля Творчості", який справді переповнений незабутніми моментами. Цей проєкт здатний торкнутися широкої аудиторії, починаючи від непосидючих діточок і до мудрих літніх людей. Ми разом займаємося незвичайною творчістю, яка допомагає нам розслабитися, знайти відпочинок для нашого багатогранного розуму і отримати неперевершене задоволення від кожного кроку творчого процесу.

Мене звати Любов, свою волонтерську діяльність я розпочала чотири роки тому. Саме тоді я вперше на одному з благодійних заходів у Сумах почула про волонтерський центр. Долучившись до вокально-театрального колективу "Авів", я почала брати активну участь у концертах та різноманітних волонтерських заходах. Так почалася моя волонтерська діяльність. Згодом я дізналася, що тут є багато різних, цікавих проєктів. Мені запропонували спробувати себе в ролі волонтера-аніматора. Це заняття мені дуже сподобалося, навіть сама від себе не очікувала, що волонтерство може бути таким веселим, різноманітним і творчим. Почуття того, що в житті є сенс, є істина, що є щось таке, як душа, яка потребує творення чогось прекрасного у світі - це і спонукає мене займатися волонтерством. Адже справді, це просто "нереально", що ми можемо зробити свій внесок, справді вагомий, і зробити цей світ кращим, покращити чийсь настрій, а значить здоров'я та життя, прекраснішим! Ми можемо вплинути на світ! Додати в нього світла! Це і мене зсередини підсвічує. У свій вільний час поїхати гратися з дітьми - це чудово не тільки для них, а й для мене.

Мене звати Юлія, і я новачок у волонтерстві. Коли мені запропонували долучитися до проєкту "Печиво добра" і зробити добру справу, я спочатку нервувала, бо раніше не випікала печиво. Але щойно прийшла на захід, мене одразу зустріли з посмішкою, і мені стало комфортно. Усі волонтери одразу взялися до справи і допомагали один одному. Печиво вийшло чудове, його одразу запакували, щоб доставити цілим у прифронтові міста. Якщо ще буде потрібна така допомога, із задоволенням погоджуся допомогти. Велике спасибі Halom volume за можливість бути корисною!

Мене звати Аліна, і я є волонтером. Моя участь у цій діяльності почалася ще 2019 року з найпершої "Школи волонтерів". Тоді я усвідомила, що волонтерство - це не тільки допомога тим, хто її потребує, а й також приносить мені емоційне задоволення. Я починала з надання допомоги дітям: проведення численних майстер-класів і занять, щоб вони могли розібратися у своїх емоціях і станах, не боятися їх. Нині моя волонтерська діяльність пов'язана з людьми золотого віку. Я дуже рада, що маю можливість допомагати і приносити радість у такий нелегкий період. Незважаючи на мій досвід, я вважаю, що тільки починаю свій шлях волонтера, і попереду на мене чекають ще більші та кращі можливості.

Волонтерство - це моє покликання, поклик душі та усвідомлений шлях, який можна назвати стилем життя. У нашому суспільстві завжди бракує людяності, коли починаєш дивитися навколо... Я долучилася до команди волонтерів саме за внутрішнім спонуканням, тут поєдналися моя любов до дітей та рукоділля. Для мене в'язання мініатюрного одягу - це справжнє задоволення. Проєкт "Клубок добра" у мережі Volunteer Community став відправною точкою мого волонтерського шляху в цій команді. Потім Тетяна Куц, яка очолювала цей проєкт, запропонувала мені стати координатором проєкту. Без роздумів я погодилася, бо якщо досвідчена людина побачила в мені потенціал, значить, я зможу впоратися з усіма завданнями. Так почалася нова глава мого волонтерства. Керувати волонтерами - це величезна відповідальність, яка вимагає безліч навичок. Але завдяки команді фей-волонтерів я легко адаптувалася. Я відчуваю, що знаходжусь на своєму шляху, і, незважаючи на всі стереотипи, зараз усі люди усвідомлюють, наскільки важливим є волонтерство.

Моя історія волонтерства почалася, коли я звільнилася з роботи. Щоб позбутися негативних думок, я вирішила зайнятися перебором залишків пряжі. Ці залишки були дуже маленькими клубочками, і мені було шкода викидати їх. Я захотіла зв'язати щось маленьке і миленьке. У пошуках схем для виробів я заглянула в інтернет і натрапила на "Клуб 28 петель Україна". Знайшла координатора в місті Кривий Ріг. На даний момент я вже майже 2 роки є волонтером у "Клубку Добра" міста Кривий Ріг. Не знаю, це багато чи мало, але для мене цей рік був сповнений нових приємних знайомств і добрих справ. Я не рахувала, скільки шапочок, шкарпеток і жилетів-пледів я зв'язала. Але завжди в'язала з добрими побажаннями і частинкою себе. Віддай частинку доброти вашої душі, і вона перетвориться на більшу та об'єднається з іншими частинками. Таким чином, добро і світло ніколи не зникнуть.

Влітку 2021-го року мені на очі потрапив пост про клуб "28 петель", який перебував у пошуках рукодільниць. В'язати вмію з дитинства, це моя медитація. Розумію, що можу допомогти недоношеним дітлахам. Прийшла на зустріч, на якій побачила дуже красивих, привітних, відкритих дівчат, жінок, які в'яжуть такі милі речі для діток. Дарують тепло своїх рук і сердець через свої пледики, шкарпетки, шапочки... І таке світло від них виходило!!! Долучилася до справи з першої нашої зустрічі. На кожну нашу зустріч летіла на крилах! Поспішала більше нав'язати, намагалася більше навчитися у більш досвідчених дівчат. Так почалося моє волонтерство. А потім настали страшні часи, війна. ...І ми почали зігрівати наших воїнів в'язаними речами. Перший місяць війни спати було неможливо. Ночами лізли в голову страшні думки. І щоб не впасти в депресію, почала в'язати ночами з молитвами про перемогу... Усі дівчата стали подругами, однодумцями, ми такі різні, але всі зараз працюємо з одними думками.

Мене звати Анна. Напевно, у волонтерство мене привели мої батьки, яких немає з нами вже майже 45 років. Вони пішли з життя дуже молодими з інтервалом у 8 місяців, один за одним. Хоча вони не були волонтерами в сучасному розумінні, їх пам'ятають з повагою і говорять про них добрі слова й досі. З плином часу їхні вчинки та дії стають дедалі значимішими. Коли ми з сестричкою були маленькими, вони виносили у двері біле простирадло і діапроектор, збирали всіх дітей, прибирали стільці з усіх боків, і тато показував діафільми, а мама читала тексти. Коли ми пішли до школи, для наших однокласників не було найкращих друзів, які могли б дати пораду або допомогти з організацією та вирішенням суперечок. Вони працювали в колишньому РУ ім. Кірова - мама у відділі кадрів, а тато був заступником директора з охорони праці. Про те, як вони допомагали співробітникам, я дізнаюся вже від дітей та онуків працівників, які досі пам'ятають їхні добрі справи. Я можу розповідати багато про них, але краще піти і побачити на власні очі.

Мене звати Ірина Хохлова, і моя прихильність до організації "Халом" існує впродовж усього часу її існування. Я хотіла б ще раз висловити свою любов і вдячність чудовій команді "Халом", яка робить моє життя цікавішим, активнішим і різноманітнішим. І я не стою осторонь! На одному з Шабатонів я навіть отримала грант для реалізації моєї давньої мрії - проєкту "Зустрічі з відомими євреями Києва". Пізніше я також працювала над проєктом "Кошерний золотий гусак". Цього місяця я збираюся провести День іменинника за допомогою "Халома" і з радістю прийму роль ведучої! Я не уявляю свого життя без цікавих заходів, які організовує "Халом". І я сподіваюся, що все це продовжиться ще довгі роки!

Мене звати Костянтин, і я займаюся волонтерською діяльністю вже понад рік. Можливо, я міг би почати це робити раніше, але раніше не усвідомлював її як таку. Для мене дуже важливо мати можливість хоч чимось допомогти в такі важкі часи. Волонтерство допомогло мені вийти з особистої кризи. Можна сказати, що воно було для мене як свіже повітря. Спочатку я думав, що мій внесок - це всього лише крапля в морі, але згодом усвідомив, що море складається з безлічі таких крапель і є величезною силою. Силою, яка робить добрі справи і допомагає іншим. Давним-давно я подивився цікавий фільм під назвою "Плати вперед". Ця трагічна історія заінтригувала мене своєю ідеєю. Суть фільму полягає в тому, що на уроці дітям задали домашнє завдання - придумати систему, яка допомогла б людям покращити життя. Маленький хлопчик вигадав систему допомоги людям, яка полягала в тому, що він безоплатно робив три добрі справи для трьох різних людей, з однією умовою: кожен із цих трьох людей має зробити те саме для трьох інших незнайомців. Я можу встановити паралель із моїми відчуттями. Я знаю, що мій особистий внесок у волонтерську діяльність не буде марним. Він знайде своє місце в цьому світі й обов'язково стане в пригоді комусь.