Мене звати Микола, і я займаюся волонтерською діяльністю вже близько півроку. Усе почалося з того, що мені запропонували взяти участь в онлайн-заході разом із DVC та Гіллелем. Беручи участь у багатьох цікавих проєктах, спрямованих на допомогу іншим та здобуття нового досвіду, я справді відчуваю свій особистісний розвиток і радію цьому. Хоча я не займаюся волонтерством так часто, як міг би, але якщо я маю можливість взяти участь у якомусь проєкті, то на 90% я готовий це зробити. У мене з'являється відчуття, що, можливо, я комусь цим зробив день, бо я не раз бачив на своєму прикладі, що якщо просто привезти бабусі чи дідусеві набір і провести певний час разом із ними, навіть просто поговоривши, ти, виходячи з їхнього будинку, помічаєш щиру посмішку на їхньому обличчі, що змушує і тебе посміхатися...

З Халомом наша сім'я познайомилася ще 2016 року. На той час моя донька Ліза була ще підлітком, а молодіжні програми та Шабати, які проводилися в Центрі, одразу стали частиною нашого життя. Ліза навчалася у школі мадрихів Халома, брала участь у волонтерських програмах, почала самостійно проводити різноманітні заходи та свята, а я займалася волонтерством разом із Halom Volume. Усі ці роки ми разом зростали й навчалися з Халомом) Нині Ліза вже працює в Халомі, а я хоч і знаходжусь за кордоном, не втрачаю зв'язку з Халомом і продовжую волонтерство через онлайн проєкт Prosvita. Халом став для нас єврейською родиною!

Усім привіт! Мене звати Владислав, і я хочу розповісти вам про своє улюблене заняття - волонтерство. Для мене це не просто процес, а спосіб життя, який допомагає мені робити світ кращим. Також разом зі мною волонтерською діяльністю займаються і мої друзі, чому я дуже радий. У нас є багато спільних кумедних історій, які ми часто любимо згадувати, а також кілька бабусь, яким регулярно допомагаємо. Для мене волонтерство - це не тільки можливість допомогти іншим, а й шанс на розвиток особистості. Це здатність усвідомити свою відповідальність перед суспільством і зрозуміти, що мої дії можуть зробити світ кращим. Коли я роблю добрі справи, то відчуваю, що від мене є користь для людей, які потребують допомоги. Що я витрачаю кілька годин на тиждень, які конвертуються в чиюсь посмішку або просто комфорт і безпеку. І це справді того варте.

Усім привіт! Мене звати Олександр, я - людина, яку не потрібно довго просити про допомогу. Якщо в мене є можливість, я із задоволенням допомагаю. Волонтерство стало для мене своєрідною мантрою добра, яка допомагає почуватися трохи краще. Після початку війни в Україні в мене побільшало вільного часу, тому я став більше займатися волонтерською діяльністю і допомагати іншим. Я добре розбираюся в техніці і з радістю допомагаю налаштовувати планшети, ноутбуки та інші гаджети. Розвантажити автомобіль вагою в 10 тонн для мене також не становить проблеми. Хто, як не ми, маємо допомагати одне одному, особливо коли маємо час і бажання це робити. Для мене волонтерство - це "кармічний кайф", можливість робити добро тут і зараз!

Привіт усім! Мене звати Олександра. Зазвичай батьки приводять своїх дітей кудись, але 2018 року діти привели мене в Халом. Відтоді Халом став живим центром дозвілля, спілкування і вивчення традицій та історії для трьох поколінь нашої родини. Мій перший волонтерський проєкт "Дитячий шумовий оркестр" переміг у конкурсі на родинному шабатоні "Подорож до Едему" та успішно проіснував один рік у рамках недільних занять Яхаду. Це було весело, голосно і піднімало настрій. Я також шукала інші шляхи своєї реалізації. І ось несподівано я виявила ще один вид волонтерства: допомагати іншим людям долучитися до добрих справ суспільства. Я вірю, що душа - це криниця, і що частіше ми з неї черпаємо, то швидше вона наповниться свіжими водами ввічливості, милосердя та доброти.

Мене звати Наталя, я вже пенсіонерка, тож маю багато вільного часу і з задоволенням долучилася до добрих справ, які роблять у нашому волонтерському центрі. Мені дуже подобається в'язати пледи для діточок із центру реабілітації та готувати смачненьке нашим клієнтам Хеседа.

Мене звати Олена, я координаторка нового волонтерського проекту "Остання адреса в Сумах". Суть цього проєкту - у встановленні пам'ятних табличок, присвячених жертвам політичних репресій у Радянській Україні, на фасадах будинків, де ці люди проживали перед арештом. Я історик за освітою і не могла залишитися байдужою до цієї ініціативи. Моя робота над цим проєктом стала невід'ємною частиною мого життя і професійною пристрастю. Я приділяю цьому проєкту величезну кількість часу та енергії, бо я вірю в його важливість і необхідність. Це важливо і потрібно, тому волонтерство займає величезну кількість мого особистого часу. Буде чудово, якщо кожен, хто поділяє наші ідеали та цінності, приєднається до нас. Волонтерство в цьому проєкті відкриває можливість зробити реальний внесок у наше суспільство і допомогти зберегти пам'ять про тих, хто постраждав від політичних репресій.

"Нам дуже часто ставлять запитання: Як ви відпочиваєте? Весь свій вільний час разом із нашими дітьми ми займаємося збором гуманітарної допомоги. Пишемо в соціальних мережах, приїжджаємо на машині, сортуємо і розвозимо: у будинок маляти або в геріатричний пансіонат. Наші діти бачать це і думають правильно. Вони думають про допомогу іншим. І це здорово!" - це лише мала частина думок нашої волонтерської родини Баркар. Анна з Ігорем і двома чудовими дівчатками - Кірою і Катрусею, волонтерять з першого дня утворення волонтерського центру в Миколаєві. Також Анна активна волонтерка проєкту "Юний волонтер". Анна вигадує різні тематичні заняття для дітей середнього шкільного віку та проводить бесіди про волонтерство.

З першого дня утворення волонтерського центру в товаристві єврейської культури Михайло та Уляна проявили себе як одні з найактивніших волонтерів. Допомога цієї сім'ї для нужденних багатогранна. Це і участь у багатьох благодійних акціях, і забезпечення продуктовими наборами членів єврейської громади до єврейських свят, і доставлення подарункових наборів у будинки самотніх літніх людей. За 6 років розвитку волонтерського центру у Михайла та Уляни підріс син і народилася маленька Еллі. Старший син Натан разом із батьками бере активну участь у волонтерських проєктах. Ми вдячні родині Ткаченків за їхній внесок у розвиток волонтерського центру, за подаровані емоції людям похилого віку та за правильне виховання дітей, подаючи приклад власної участі в добрих справах.

Волонтерська родина Шкут - Володимир, Олена та їхній онук Матвій. Активні, ініціативні та чудові люди з м.Шостка. Вони дуже багато роблять для єврейської громади міста. Володимир самотужки приводить до ладу обидва єврейські кладовища. Косить там траву, домагається від міської влади спилювання аварійних дерев. Отримує на Новій пошті посилки. Стежить за порядком у приміщенні, яке орендує громада. А це і поточний ремонт, і квіточки навколо офісу. А його дружина Олена допомагає йому в усьому.

Волонтерство - це для мене пізнання і розкриття моїх потенціалів, через цікаві проєкти, в яких я допомагаю розкритися іншій людині. Волонтерство дає мені творчу самореалізацію в колі людей. І всі проєкти, в яких я брала участь, приносили мені і людям чудовий настрій, можливість розкритися і довіритися в спілкуванні, і взаємну вдячність. Усім, хто ухвалить рішення стати волонтером, я від щирого серця бажаю розкритися світові та людям, і відчувши цю прекрасну взаємодію, наповнювати й наповнюватися любов'ю до своєї справи, до розвитку творчості та креативу.

Привіт. Я Настя Козацька. Мені 18 років. Я навчаюся в коледжі мистецтв на 3 курсі. Займаюся волонтерством 3 роки. Оскільки я творча людина, мені дуже подобається співати на благодійних заходах і допомагати в організації подібних заходів.

Мені 34 роки і я мама 2-х чудовий малюків. Я живу в Харкові, але дуже часто буваю в Сумах, оскільки в Сумах живуть наші родичі. Координатор волонтерського центру SVC запропонувала мені взяти участь у проєкті "Чарівні ниточки", на що я із задоволенням погодилася. В'язання - хобі всього мого життя. А волонтерство заразливе:). Я дуже рада, що займаючись улюбленою справою, можу допомагати діткам з онкоцентру і малюкам з Будинку малятка.

Проєкт "Клубок добра" спочатку привернув і об'єднав людей, готових безкорисливо творити на благо інших. Наталя з моменту організації проєкту стала одним з активних учасників. Маючи різнобічні таланти, вона в'яже неймовірні шапочки для онкохворих дітей, чудово вишиває, створює неповторні екоторбинки, які користуються особливим успіхом на аукціонах для надання допомоги хворим дітям. З ініціативи Наталії майстрині створили пальчиковий театр із неймовірними іграшками. Наталя активно залучає своїх друзів до волонтерського руху. І вони із задоволенням приєднуються та беруть участь у проєктах Rivne Volunteer Community.

Багато хто думає, що найкраща допомога - це гроші. Озираючись назад, я бачу, якій величезній кількості людей я надала допомогу, не усвідомлюючи цього ще до того, як з'явився волонтерський рух у Кривому Розі. Я відгукувалася на допомогу бабусі-сусідки: підстригти її, принести продукти, купити ліки, прибрати у квартирі, допомогти розібратися в телефоні і навчити її користуватися ним, і багато іншого. Бабуся раділа, і не могла повірити, що таке можливо просто так (це питання про допомогу без грошей). Це було для мене звичайним покликом "внутрішнього голосу". Мені здається, що в сучасному світі, де і так багато приводів для розладів, подарувати привід для радості - велике щастя. За ці роки в мене є досвід, яким я хочу ділитися з іншими, розповісти про нього тим, хто ще не зрозумів, хто такий волонтер. Найголовніше, що в мене є відчуття того, що я займаюся дійсно потрібною справою.

Не так давно сім'я волонтерів Rivne Volunteer Community поповнилася ще одним дуже активним волонтером. Спочатку Олексія зацікавив проєкт "Школа випікання хал", тому що в його молодій сім'ї він є хранителем єврейських кулінарних традицій. З великим інтересом і вправністю Андрій освоїв майстерність плетіння хал. Але незабаром, дізнавшись про інші потреби центру, активно долучився до допомоги за різними напрямами. Особливо вагома допомога Андрія в проєкті Mr.Muscul, де постійно потрібне розвантаження, навантаження, виконання фізичної роботи.

Людина, яка з легкістю знаходить спільну мову з будь-якою людиною. Де б він перший раз не з'являвся перший раз моментально стає душею компанії. Чуйний, веселий, готовий завжди прийти на допомогу, ось яка людина є в команді Konotop Volonteer Community

Тривалий час працювала програмісткою. Зараз розвиває свій спортивний фітнес проєкт - стретчинг LunaStudio. Захоплюється спортом і йогою. "Мені подобається допомагати старшим людям, а також ділитися особистим досвідом з однолітками".

Я думаю, що кожен волонтер найкращий у цій справі немає переможців, є тільки ті, хто бере участь! Волонтерство допомагає нам зрозуміти, що ми в цьому світі не одні! Ця праця позбавляє нас егоїзму, розкриває наше серце для любові і наповнює його душевною добротою і співчуттям. Завдяки волонтерській справі ми самі стаємо кращими. І тоді ми можемо допомагати тому, хто нас потребує, бути з ними поруч, коли це необхідно, роблячи їхнє життя кращим. Волонтерський рух об'єднує людей для спільного блага зробити світ щасливішим. Волонтери - це ті люди, які мають велику любов до людей і величезне бажання їм допомагати, внести позитив у життя, подарувати посмішки і надію на краще майбутнє! І головне зрозуміти, що ми всі на рівних і всі єдині в цьому світі! Що тільки любов і доброта зроблять наш світ щасливішим !!!

Волонтерка і керівниця проєкту "Чудо-шапочки", ініціаторка безлічі ідей, натхненниця й організаторка: "Волонтерки вкладають любов у кожну шапочку, у кожну іграшку. Де вони беруть енергію? У волонтерській роботі. Одне задоволення - спостерігати, як ще донедавна незнайомі жінки стають подругами, підтримують і надихають одна одну, щоб зробити світ красивішим і добрішим."

Привіт. Мене звати Наталя. Навчаюся на 4 курсі Запорізького Національного Університету, спеціальність психологія. Про себе можу сказати: творча особистість і постійно в метушні. Хочеться і там і там, і те і це. 20 років прожила в Запоріжжі, працювала з підлітками. І саме там виникло бажання бути волонтером. Для мене важлива заповідь Тікун Олам (Удосконалення світу). Але щоб змінити світ на краще, треба почати з себе і бути прикладом для інших. Тому я намагалася, за можливості, брати участь у різних волонтерських проєктах та акціях. Цього року переїхала жити до Сум, і найперше, про що подумала - треба дізнатися, що можна зробити тут, у Volunteer Community і в Хеседі в принципі. Я - волонтерка тому, що мені важливо принести користь цим людям, цій громаді, цьому місту. Найкраща подяка для мене - це вогник в очах підопічних. Заради їхнього простого "дякую" вже хочеться звернути гори.

Однією з активних волонтерів проєкту "Крила Доброти" БФ "Хесед Шаарей Ціон" є Тамара Трофименко. У період пандемії вона не має наміру сидіти вдома. До початку пандемії вона в Хеседі відповідала за "красу" підопічних. Вона волонтерка-перукарка!!! У день, коли вона чергувала в нашій перукарні (п'ятниця) завжди були черги. Тому що в неї такий шарм, так любить людей. Вона приголомшлива господиня, дуже любить готувати і пекти. Тому зараз вона наш помічник з проведення майстер-класу з приготування їжі. Хесед в її особі отримав чуйного, вірного і люблячого друга ХЕСЕДА. - Для мене це натхнення. Коли люди кажуть спасибі, для мене це дорогого коштує. Я з великим задоволенням, від душі й серця виконую всі прохання та доручення. Для мене наш Хесед - це рідний дім, де мої друзі, приємні обличчя, чуйні й уважні співробітники. Я щаслива, що я затребувана і дякую всім, хто до мене звертається - каже Тамара

"Хіба це не найкраще, що може робити людина - поширити навколо себе трохи щастя?" На даний момент моя професія - мама 2-х чудових дітей. Уже понад 2 роки я усвідомлено і постійно займаюся волонтерством. Я чітко для себе вирішила обрати один волонтерський напрямок - і обрала допомогу "Будинку малятка". Кожні вихідні я в гостях у дітей. Силами небайдужих сумчан ми оновили дитячий майданчик, замінили старі вікна на нові пластикові, висадили кілька квіткових клумб, обладнали кабінет психолога і багато, багато іншого. "Я рада, що знайшла себе. Я щиро рада, що моя допомога потрібна і навколо мене є люди, готові підтримати і допомогти."

Волонтерством почав займатися ще в школі, допомагав бабусям, дідусям, їздив у дитячі будинки-інтернати. Після школи продовжив займатися волонтерством в університеті. А цієї весни його запросили взяти участь у благодійній акції від єврейської громади, яка мала назву "День добрих справ", також брав участь у цій самій акції, але в Дніпропетровську. Після цього його взяли у волонтери на постійну основу. Чому я займаюся волонтерством? Це єдиний вид діяльності, яким я займаюся від чистого серця, і просто так віддаю частинку себе іншим людям. І ще напевно, мені хочеться, щоб люди, які з тих чи інших причин не можуть допомогти собі самі знали, розуміли та відчували допомогу від волонтерів. Що я хочу від цієї діяльності? Хочу відчувати себе потрібним, перед тими кому допомагаю. Нові знайомства з такими ж хлопцями, які допомагають іншим. І розуміння того, що наша допомога приносить щастя тим, кому ми допомагаємо.