Олександр і Дар'я Балабай народилися в Харкові. Олександр закінчив Харківський політехнічний університет за спеціальністю інженер-електрик. Дарина навчалася в Харківському державному університеті ім. Каразіна на перекладача з англійської та німецької мов. Каразіна на перекладача з англійської та німецької. Після здобуття освіти Олександр і Дарина змінили безліч професій, від вантажників і штукатурів до менеджерів власного швейного виробництва. У 2015 році вони переїхали до Львова і заснували невелику кіностудію "Palm.L studio" та почали знімати невеликі документальні фільми. Волонтерською діяльністю Олександр і Дарина займаються з часів подій на Майдані Незалежності у 2013 році. Після знайомства у Львові з головою єврейського культурного товариства Олександром Назаром вони беруть участь у всіх заходах Львівського волонтерського центру та почали організовувати свої власні соціальні проєкти. Дар'я: "Найголовніші плюси волонтерства - підвищення самооцінки, допомога людям і можливість зробити світ трішки кращим. Це шанс відкрити в собі нові таланти, знайти нових друзів, набути досвіду з кожним новим проєктом. Усе, що нам вдається робити, ми намагаємося закарбувати в нашій творчості". Олександр: "Коли людина робить щось як волонтер, то відчуває, що займається правильною справою. За дуже розмитих моральних орієнтирів у нашому суспільстві - це почуття вкрай необхідне".

Мене звуть Генрієтта Цимер, я приїхала з Німеччини, з міста Потсдам. Після закінчення школи я вирішила провести рік за кордоном, попрацювавши як волонтерка в якомусь із проєктів. Я звернулася до організації Aktion Suedzeichen Friedensdienste (німецька організація "Акція спокути в ім'я миру", відома своїми міжнародними волонтерськими програмами), бо їхні проєкти мене дуже привабили. Я взагалі виявляю глибокий інтерес до історії, культури та релігій інших народів. Із середини вересня цього року я волонтер у Львові. Мені подобається працювати волонтером, бо це чудово - присвячувати свою працю не самому собі, а тим хто її найбільше потребує! Мені подобається допомагати іншим людям і проводити час з ними. У Львові я зустріла дуже багато доброзичливих і добрих людей. Волонтерську роботу налагоджувати нелегко. Тим не менш, я дуже задоволена завданнями, які я отримую або шукаю сама, і сподіваюся в майбутньому розширити ще більше свою участь у волонтерських проєктах!

Мене звати Олена Вальба і я є волонтеркою ВЦ з дня його заснування. Брала і беру участь практично у всіх волонтерських проєктах центру. Особисто опікуюся проєктом "Барвисті можливості" з роботи з дітьми зі спеціальними потребами, готую та організовую проведення різноманітних мистецьких майстер-класів для них. Я віддаю перевагу сімейному волонтерству, і тому в будь-якій справі зі мною завжди поруч моя сім'я - чоловік і діти, адже це так здорово! Коли я вперше виявила бажання взяти участь у будь-якій добрій і корисній справі - читай, стати волонтером, - мій чоловік мене дуже підтримав. І я дуже рада, що наші діти також вчаться культури волонтерства, розвиваються як особистості, надаючи допомогу іншим і здійснюючи добрі вчинки. Крім того, наше сімейне волонтерство зміцнює стосунки всередині сім'ї, допомагає нам краще зрозуміти один одного і дає можливість побути разом, адже сучасне життя дуже насичене і часом дуже мало часу залишається для найближчих людей.

Андрій Папазов - 35 років. За фахом інженер-енергетик. Волонтерить у "ЛВЦ" від дня заснування волонтерського центру, а це - з 2015 року. Взяв участь у багатьох акціях і заходах. Дуже любить волонтерити з дітьми групи ризику, а також у різноманітних еко-проєктах та акціях. За словами Андрія, допомагаючи людям, він отримує частинку їхнього тепла.

Бути волонтером для мене це можливість з іншими волонтерами допомогти нужденним, і брати участь в інших проєктах, де так само потрібна наша допомога, адже якщо ми разом ми сила. Волонтером бути круто! Адже ти не тільки віддаєш, а й отримуєш.

Що для мене волонтерство? Це — жити за серцем. Просто робити те, що зможеш не чекаючи «ні слави, ні грошей.» Мені дійсно дуже подобається бути волонтером. Я спробувала це на собі, І вважаю, що це і є найвище бажання людини -допомагати один одному, піклуватись і отримувати від усього цього велике задоволення і радість.

Для мене волонтерство - це мій тікун олам. Будучи членом єврейської громади понад 10 років, я завжди була волонтеркою де-факто в різних проєктах, клубах. Просто тепер ми робимо добрі справи в рамках Volunteer Community. Мене надихає бути частиною чогось більшого, бути серед людей, які справді роблять великі-маленькі добрі справи і навіть чудеса, це круто робити те, що справді може допомогти людям. Крім того що я волонтерка, ще я мама. І мені дуже важливо, щоб моя дитина бачила мій приклад і мої цінності. А волонтерство розкриває в нас такі якості як доброта, безкорисливість, відкритість, уміння цінувати і відчувати, що справді важливо.

Для когось цінністю є гроші, для когось - моральна задоволеність, упевненість у своїх силах. Відповідно до цих цінностей кожна людина сама обирає той чи інший шлях... Я обрала шлях волонтера. Побувавши в реабілітаційному центрі для дітей із хворобою рухового апарату, побачивши в їхніх очах радість, бажання спілкуватися, я зрозуміла, що хочу цим займатися. Вважаю, що волонтер - людина особлива! Людина, у якої є своя сім'я, робота, особисте життя, але в якої завжди знайдеться час на добрі справи і вчинки заради благополуччя інших, не тому що треба, а з доброї волі.

Волонтер - для мене це той, хто працює у своє задоволення на благо інших, не просячи нічого натомість. Нічого, крім посмішки або привітного кивка, що дає зрозуміти, що ти все зробив правильно. Це солідарність, це допомога ближньому. До того ж збагачувати душу подібними справами набагато приємніше, ніж набивати гаманець. І тому я творю добро з нашими Луцькими волонтерами - творити добро разом веселіше!

Давайте знайомитися! Я Ірина Кліщук, а волонтерство для мене - це стан душі. Бути волонтером - бути людиною. Коли в людини є потреба бути потрібною, допомагати, дарувати добро і радість - це щастя. Я набираюся безцінного досвіду, я зростаю, як людина, я більше люблю і відчуваю. Кожен має своє призначення. Бути волонтером є моє призначення. А вас надихає допомога нужденним?

Я дуже давно живу і знаю, що таке життя! І ці довгі прожиті роки навчили мене любити те, що маєш. А коли любиш усе навколо - хочеться робити його кращим, добрішим і прекраснішим. Я волонтер, тому що люблю людей і люблю робити для них добрі справи!

Я - волонтер, бо краще давати, ніж брати. Чим можу - тим допомагаю. Тому, Я - волонтер!

Валентині Львівні 61 рік, вона є координатором проєкту "Тепло моїх рук" і сполучною ланкою в проєктах "Вільні вуха" та "Взаємодія". Волонтерство для неї почалося 2016 року. У той час волонтером називали кожного, хто приносив користь у роботі Хеседа, тому можна вважати, що це був її перший досвід. Крім цього, Валентина Львівна бере участь у безлічі інших волонтерських рухів, і каже, що завжди дізнається в цьому для себе щось нове. Сім'я завжди була солідарна з її заняттям волонтерством. Валентина бажає завжди вкладати душу в те, чим займається!

Як я потрапила у волонтерство - абсолютно випадково. Захотіла допомогти другу і затягнуло. Після деякого часу випав шанс і довірили вести проєкт "Мішечок здоров'я"... Робіть добро і воно до Вас обов'язково повернеться!..

Мене звати Борис, я 1947 року народження. Волонтером став у 2015 р., а зараз є координатором у проекті "Пам'ять поколінь". Я вважаю, що волонтером можна стати абсолютно в будь-якому віці. У мене багато сил і знань, і волонтерство для мене один із найкращих способів проявити себе і реалізувати свій потенціал...

Що таке волонтерство і хто такі волонтери? Мені здається, що одного поняття, в даному випадку, недостатньо. У моєму розумінні, волонтер - це людина з чистою совістю, доброволець із багатою душею. Не кожен зможе знайти шматочок дорогоцінного часу, вільного від навчання і роботи, щоб присвятити його світу, своїй країні, оточуючим людям. У когось вільного часу достатньо, але він боїться собі в цьому зізнатися, хтось навмисно зариває "таланти" в землю, хтось вважає, що волонтерство для людей, яким нема чим зайнятися... Найстрашніше, що, потрапляючи у скрутну життєву ситуацію, такі люди, здебільшого, користуються саме волонтерською допомогою, допомогою людей, яким не байдуже...

Геннадій є координатором програми "Недільна школа". За професією - викладач історії та артист цирку. Він пропрацював у Лубенській єврейській громаді 10 років, а наразі працює в "Агенції - студії свят "TVIST". Ця людина - просто запальничка! На питання чому ти став волонтером, він відповів: "Не дивлячись на свою зайнятість, повернувся в громаду допомагати, так як для мене тут все рідне, моє. А ще, я завжди знаходжу час для добрих справ, бо мені подобається допомагати людям і я вірю, що тільки добро може врятувати цей світ!"

Мене звати Соня і мені 14. Я дуже люблю малювати, тому вчуся в художній школі, де я можу розвинути свій талант. Крім цього я відвідую молодіжний єврейський клуб Міфгаш. Саме там я дізналася про волонтерство та волонтерський центр у нашому місті. Для мене волонтерство - це можливість зробити щось на благо, подарувати комусь щастя. Я брала участь у проєктах "Книга рецептів", "Тиждень добрих справ", "Поїздки в дитячий будинок", а зараз веду підлітковий клуб і свій волонтерський проєкт від AJT "Вішудха". Я б хотіла побажати всім волонтерам не зупинятися в розвитку та поширенні своєї діяльності, адже волонтерство дає сили для того, щоб жити.

Олександр Голуб 1976 року народження. Освіта: вища (юридична). Працював 2 роки в міліції та 8 років судовим приставом. Найактивніший тато серед наших батьків. Прийшов у "Хесед Шломо" 2013 року, його діти клієнти Дитячої програми. Спочатку Олександр просто приводив своїх дітей на заняття, але поступово "втягнувся" і сам став допомагати їх проводити. "Офіційно" став волонтером, щойно ми організували Kirovograd Volunteer Community. Брав і бере участь у будівництві Дитячого майданчика (залишилося встановити навіс). Постійно відвідує заняття для дітей групи ризику і дуже часто готує для них. Нещодавно пригощав дітлахів власноруч приготованою Шарлоткою та куркою. Зараз Олександр бере участь у проєкті "У мене є бабуся\дідусь" - він із дітьми взяв шефство над літньою клієнткою Хеседа.

Пенсіонерка, клієнтка КОБОЄЦ "Хесед Шломо" та волонтерка Kropyvnytskyi Volunteer Community від дня його заснування. Активна учасниця проєктів "Я - волонтер!", "Поїздки в місто Олександрія", "Банк речей", акцій "Зберемо портфель дитині", "Тиждень добрих справ", "Зробимо Україну чистою". Як волонтерка - проводить для дітей майстер-класи з ткацтва, а для підлітків та молоді Хеседа - майстер-класи з гри в настільний теніс - Любов є майстром спорту з настільного тенісу. Завжди готова надати допомогу будь-кому, хто її потребує. "У Волонтерському Центрі я зустріла своїх однодумців. Разом із ними ми робимо багато добрих справ, даруючи тим, кому допомагаємо, любов і тепло своїх сердець."

Це добра і відкрита людина. До Волонтерського центру Людмилу привело бажання допомагати людям. Вона просто побачила банер Kropyvnytskyi Volunteer Community і прийшла до нас. Уже понад два роки волонтерка Шиляєва Людмила - активна учасниця проєктів KVC "Даруй добро" (колишній "Банк речей"), "Взаємодія" (колишній "У мене є бабуся"), "Крила доброти" (колишній "Я - волонтер"), "Мрія не старіє". Рішенням волонтерського активу Kropyvnytskyi Volunteer Community Людмилу було делеговано на Конференцію волонтерів, що відбувалася в жовтні 2017 року в Кишиневі. У Центрі в неї з'явилося багато друзів-однодумців. "Я щаслива, що є частиною Kropyvnytskyi Volunteer Community" - каже Людмила.

Світлана - активний учасник "Kropyvnytskyi Volunteer Community" з 2016 року. У 2018 році курувала Всеукраїнську благодійну Акцію "Зберемо портфель дитині". Також відвідує заняття з психологом, готуючись до роботи в проєкті "Взаємодія". Часто їздить у Дитячий будинок м. Новомиргород (для дітей з особливими потребами). Попри те, що кожну поїздку дуже засмучується, бачачи, як там живуть діти, від участі в поїздках не відмовляється. Вихованці закладу її дуже люблять і завжди з нетерпінням чекають, щоб поспілкуватися, розповісти про себе і подарувати їй свої малюнки. А вона, своєю чергою, привозить їм у подарунок браслетики, зроблені власними руками, які діти бережуть і з задоволенням носять. "Я до них дуже прив'язалася. І намагаюся подарувати їм хоч трохи турботи і тепла, щоб вони не почувалися самотніми і нікому не потрібними", - каже Світлана.

Катрін Осадча - представниця молодого покоління волонтерів. У "Kropyvnytskyi Volunteer Community" з 2016 року. Часто проводить майстер-класи для учасників "Дитячої програми", бере активну участь у проєктах "Shabbat to go", "Майстер-класи в Дитячому будинку м. Новомиргород", "Взаємодія", "Поїздки до м. Олександрія", всеукраїнських акціях "День Добрих Справ", "Зберемо портфель дитині", "Ганукальний марафон", а також у різноманітних общинних заходах. Катрін - дуже добра і чуйна людина. Завжди готова підтримати і, якщо треба, допомогти кожному, хто цього потребує. "Волонтерство - це моє" - каже Катрін. І це правда.

Мені боляче дивитися, як з нашої країни за безцінь вивозять за кордон деревину, з якої роблять дорогі меблі та продають її там. Я можу навчати людей різьблення по дереву, ділитися своїм досвідом і може хтось із них, в Україні, відкриє виробництво дорогих меблів ручної роботи". Саме з цих слів почалося моє знайомство з Геною Мацаєм, людиною, яка зі звичайної дошки створює справжній витвір мистецтва. Цією фразою він одразу ж і пояснив, чому хоче стати волонтером. Ми раді, що ця людина стала волонтером "Volunteer Сommunity" і бере участь у нашому проєкті "Творчий переполох.