Діма - людина, яка завжди готова прийти на допомогу. Спокійний, злегка сумний, але, при цьому, завжди відповідальний. Йому можна доручити будь-яку роботу, знаючи, що вона буде виконана якісно і вчасно. Координатор волонтерського центру м. Конотоп жодного разу не чув від нього якихось скарг, або слова "ні". Саме такі люди роблять наше життя легшим, а світ добрішим!

Ольга Нікітіна. Мені 24 роки, 3 з яких я жила в Ізраїлі. У Волонтерському Центрі від дня його заснування, бо відвідую регулярно Громадський Центр "Тхія" і просто не могла пройти повз нову ініціативу, яка корисна для нашої громади. Для мене волонтерство - це насамперед приємна можливість допомогти ближньому, і, бажано, тим, що вмію робити сама. Я стала співавторкою та волонтеркою проєкту "Добрий Гість" і з великим задоволенням готую за рецептами наших предків, роблячи тим самим добро членам моєї громади в теперішньому. Кажуть, що виходить дуже смачно. І я думаю це тому, що роблю я це з любов'ю.

Волонтерка бере участь у різних проєктах і заходах з лютого 2016 року. Особливу активність Віка почала проявляти з весни 2017 року, коли розпочався проект "Хліб і Молоко". Тепер вона постійний учасник проєкту, щоп'ятниці виконує свою функцію з доставки посилки в сім'ю Нікітіної Маргарити. Дівчина і жінка швидко знайшли спільну мову. Віка також подружилася з Олею та Олексієм - дітьми Маргарити Рудольфівни, які раніше були активними учасниками різних програм ХБФ "Хесед Бешт". Зараз молоді люди зайняті роботою й активність проявляють рідше. Однак завдяки Віці та її візитам у сім'ю до матері сімейства (яка за станом здоров'я практично не виходить з дому) ця єврейська сім'я відчуває нерозривний зв'язок із громадою. І п'ятничними вечорами вони збираються разом, зустрічають Шаббат і можуть довго розмовляти. Проект "Хліб і Молоко" показав Віці системність роботи волонтерства, і тепер вона думає над створенням власного проекту у 2018 році. Конференція в Кишиневі, в колі однодумців, має посприяти її зростанню як волонтерки, надати впевненості у своїх силах і показати приклади інших активістів.

Юрій Романов - постійний учасник багатьох волонтерських програм нашого Центру. Колишній військовий, теперішній пенсіонер, ця людина володіє чудовим ресурсом, який є ключовим для волонтерства - наявністю вільного часу. Юрій постійний учасник будь-яких справ, у яких є потреба у фізичній силі. Крім того, він чудовий танцюрист і волонтерить у проєкті "Бал сивочолих панянок і кавалерів" (з наступного року він уже цілком може бути учасником). Надзвичайно жвавий та енергійний, Юрій Валентинович приходить на допомогу самотнім і самотньо-проживаючим, з радістю виконує кур'єрські завдання у проєкті "Добрий Гість". Для цієї людини волонтерська допомога - не розвага або трата особистого часу. Це насамперед виконання Заповіді Міцви, яку, як релігійна людина, Юрій Валентинович шанує.

Леонід захоплюється фотозйомкою, історією та наукою. Він - активний учасник усіх можливих волонтерських проєктів та акцій, завжди з радістю і величезним бажанням погоджується бути фотографом, проводить лекції з єврейської освіти, любить знаходити нові, цікаві історичні факти про єврейську спадщину нашого міста. Також Леонід активно працює з архівами, пише наукові роботи. Наразі Леонід пенсіонер, йому 66 років. І сам він каже: "Скільки себе пам'ятаю, завжди відчував у собі єврейське коріння і волонтерство - моя віддушина, це найкраще, що зі мною трапилося, і поки я зможу бути корисним, я буду".

На жаль, сучасний світ сповнений нещасть та недосконалостей. Але, на мою думку, кожен з нас може змінити життя на краще. Я прийшли за покликанням власної душі, готова допомогти тим, хто цього потребує. Для мене це не робота, це внутрішня моя потреба допомагати, спілкуватися, втілювати в життя ідеї та постійно діяти і йти лише вперед розвиваючи себе та інших. Найкращою нагородою для мене є не гроші, а щасливий погляд тих, кому вдалось допомогти. Люди повинні робити добрі справи, розвивати себе духовно, брати участь у різноманітних проектах, спрямованих на допомогу людям. Волонтерство – це для мене життя, тому крокуючи далі, буду підкорювати все нові і нові вершини, удосконалюючись, розвиваючись і, саме головне, вносячи щастя у інші долі та життя»

Маша Коган - координаторка, волонтерка, фотографка, арт-терапевтка, художниця. Відкрита, цілеспрямована, прекрасна жінка. Два роки тому вона прийшла як волонтер і почала допомагати реалізовувати проєкт "Здоров'я у фарбах". Розробляла ескізи для малювання на стіні, допомагала наносити їх, але, вже за рік, вона очолила цей проєкт і стала його координатором. Маша любить любити і подорожувати:) Життєва позиція Маші - "Світло і радість ми приносимо людям". Побажання - "Твори красу, рятуй світ!"

Таміла Абрамівна Шапіро - наш наставник і натхненник! Цією жінкою не можливо не захоплюватися, на неї хочеться бути схожою, їй притаманні багато лідерських якостей - творча ініціатива, працездатність, прагнення до пізнання і вдосконалення, принциповість, вміння цінувати людей і брати на себе відповідальність. І саме ця жінка заслуговує на особливу увагу, як волонтерка, наставниця і людина, якою пишається єврейська громада і Хесед нашого міста. Таміла Абрамівна Шапіро педагог-волонтер з великим стажем, вона небайдужа до всього, що відбувається в єврейській громаді та не тільки... Таміла Шапіро про себе: "Єврейський період у моєму житті розпочався з 1993 року, коли я повернулася в рідне місто з Полтави. А з 1994 року починається мій волонтерський стаж у єврейській громаді... Робити добрі й потрібні справи, отримуючи задоволення від того, що допомагаєш і задоволення від самореалізації, це те, що об'єднує всіх волонтерів!" Таміла Абрамівна і зараз у строю, продовжує волонтерську роботу донині, вона є керівником літературного клубу в Хеседі та щомісяця, а то й кілька разів на місяць проводить тематичні зустрічі з підопічними учасниками програм єврейського відродження. Не одне покоління єврейських дітей було виховано Тамілою Абрамівною. Разом зі знаннями єврейської культури вона змогла прищепити бажання творити добро. Багатий досвід роботи і ще багато нерозкритого таїться в цій талановитій небайдужій жінці...

Протягом усього періоду існування Хеседа в ньому працювали волонтери, і я була в їхніх лавах, на той момент допомагала в бібліотеці. Потім був проміжок часу, коли бібліотека була закрита. Зараз ми з волонтерами відновили її роботу і я знову працюю там, як раніше. Моя зустріч із Ком'юніті почалася з того моменту, коли дівчатка з VC презентували роботу нового волонтерського центру в нас у Хеседі та запрошували волонтерів до проєкту "Чудо шапочки". Мені дуже захотілося допомагати діткам, які проходять лікування в онкоцентрі. До того ж, я вмію добре в'язати і в мене є вільний час, бо я на пенсії. Чому я волонтер? Може я повторюся, але мені приносить задоволення допомагати людям. У свої 70 років я відчуваю себе потрібною. До того ж, я стала частиною великої сім'ї Ком'юніті, ми зустрічаємося щотижня і я тепер не можу без моїх дівчат...